ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 580/11979/23
провадження № К/990/19273/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.
розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасувати постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Геращенка В. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Голяшкіна О. В., суддів: Заїки М. М., Беспалов О. О.
І. Суть спору
1. У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Азот" (далі - ПрАТ "Азот") звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу ДВС від 01 грудня 2023 року № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору.
2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки відповідачем жодних заходів з примусового стягнення боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 4801380,50 грн не вчинив, адже борг був самостійно сплачений позивачем.
Позивач стверджує, що виконавче провадження розпочато до 28 серпня 2018 року, тобто до внесення змін Законом № 2475-VІІІ від 03 липня 2018 року, проте сума виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, була визначена державним виконавцем, виходячи з положень Закону № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VІІІ від 03 липня 2018 року.
На переконання позивача, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача, зазначених у виконавчому документі сум або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом, та виконавчий збір в редакції Закону № 1404-VIII до 28 серпня 2018 року обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум або вартості переданого майна.
Вважаючи постанову відповідача про стягнення виконавчого збору протиправною, ПрАТ "Азот" звернулось до суду з вимогою про її скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О. В. від 27 червня 2018 року ВН № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року № 823/1997/17 про стягнення з ПрАТ "Азот" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області коштів в сумі 4801380,50 грн.
4. Згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О. В. від 19 грудня 2019 року виконавче провадження, а саме виконавчий документ - виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року № 823/1997/17 на загальну суму 4801380,50 грн передано на виконання Відділу ДВС, а виконавче провадження № НОМЕР_1 прийнято до виконання старшим державним виконавцем Відділу ДВС Сіренком С. В. відповідно до постанови від 17 січня 2020 року.
5. 01 грудня 2023 року старший державний виконавець Відділу ДВС Величко Р. С. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
6. Разом з цим 01 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу ДВС Величком Р. С. прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 422 294,20 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, позов задоволено.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 01 грудня 2023 року № НОМЕР_1 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника, у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню згідно з виконавчим листом, за виключенням раніше стягнутих сум, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що у період з липня 2018 року по грудень 2019 року при здійсненні примусового виконання відбувалось примусове стягнення з боржника заборгованості за виконавчим документом у загальній сумі 578438,59 грн, в тому числі стягнуто виконавчий збір у розмірі 57843,85 грн, тобто у розмірі, визначеному Законом № 1404-VIII у редакції до 28 серпня 2018 року на момент відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчою службою фактично стягнуто з боржника кошти за виконавчим листом у сумі 578 438,59 грн, у тому числі 57 843,85 грн виконавчого збору, а тому прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 422 294,20 грн із застосуванням Закону № 1404-VIII у редакції Закону України № 2475-VIII від 03 липня 2018 року є протиправним, оскільки зміни, внесені цим Законом погіршили становище боржника, що суперечить статті 58 Конституції України.
9. Зазначена позиція була підтримана і Шостим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
Сервіси для юристів