ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 460/26732/23
адміністративне провадження № К/990/51117/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (прийняте у складі головуючого судді Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (ухвалену у складі головуючої судді Бруновської Н.В., суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.), у справі №460/26732/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18 жовтня 2023 року № 290-р, -
УСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» (далі - позивач, ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ») звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 18 жовтня 2023 року № 290-р щодо усунення виявлених порушень.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» вказало, що відповідач прийняв розпорядження № 290-р від 18 жовтня 2023 року «Про усунення порушень ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», яким зобов`язав позивача усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201 (далі - Ліцензійні умови № 201), у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01 листопада 2023 року сплатити компенсацію 326 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21 вересня 2017 року № 1156 (у редакції постанови НКРЕКП від 11 жовтня 2022 року № 1415; далі - Мінімальні стандарти № 1156), про що повідомити НКРЕКП.
Позивач зазначив, що він не погоджується з прийнятим відповідачем розпорядженням, оскільки вважає, що компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо таке недотримання спричинено доведеними форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства; діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг. Також, позивач звернув увагу на відсутність шкоди, завданої споживачам, оскільки переплату всім заявникам повернуто у повному обсязі. Додатково вказав, що не має можливості ідентифікувати особу, якій має бути здійснена компенсація, оскільки у Товариства відсутні будь-які взаємовідносини з такими фізичними особами та вони не є споживачами Товариства, а заяви про отримання компенсації від споживачів не надходили.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем Ліцензійних умов підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суди дійшли висновку, що спірне розпорядження № 290-р прийняте НКРЕКП з дотриманням вимог законів України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) та від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а тому у силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо посилання позивача на форс-мажорні обставини суди попередніх інстанцій зауважили, що на час проведення перевірки позивача останнім не було надано копії документів уповноваженої установи, які б підтверджували настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору. З урахуванням судової практики, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22, від 13 липня 2023 року у справі № 560/9742/22, суди першої та апеляційної інстанції вказали, що лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, а тому не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 14 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671/97-ВР), і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. У грудні 2024 року ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 460/26732/23 та ухвалити нову постанову про задоволення позову ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».
Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що наразі відсутній висновок Верховного Суду (не сформовано практики щодо подібних правовідносин, які склались у цій справі) щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, спір у яких виник щодо наявності підстав нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів № 1156 та механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини.
Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення абзацу першого пункту 3.5 глави ІІІ, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156, абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), внаслідок чого, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про правомірність спірного розпорядження НКРЕКП.
Неправильне застосування вищенаведених норм матеріального права ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» вбачає у тому, що прийнятими НКРЕКП нормативно-правовими актами не передбачено обов`язку попереднього постачальника щодо повернення переплат у 5-денний термін, встановлений абзацом четвертим пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання та, крім того, вказує на неможливість повернення переплат у зазначений термін зумовлена дією форс-мажорних обставин, а тому скаржник вважає, що компенсація споживачам за недотримання Мінімальних стандартів не підлягає нарахуванню.
ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» зазначає, що виникнення переплати зі сторони побутових споживачів у 2023 році було зумовлено тим, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198 (далі - наказ № 198) з 01 травня 2022 року всіх побутових споживачів ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» переведено на постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а фактично таке переведення відбулося в липні 2022 року після офіційного опублікування 15 липня 2023 року наказу Міністерства енергетики України № 216 від 28 червня 2022 року «Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198» в Офіційному віснику України.
Скаржник зазначає, що внаслідок того, що наказом № 198 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не було визначено чіткого механізму та процедури переведення побутових споживачів на постачальника природного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та врегулювання процедури перенесення (делегації) дебіторської заборгованості, що наявна у ТОВ не надавалась компенсація споживачам у звітному «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та інших постачальників природного газу до нового постачальника, виникла ситуація, що призвела до масових звернень побутових споживачів до ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» щодо повернення коштів у зв`язку із переплатою. Наведене, як вважає скаржник, спричинило неможливість вчасного опрацювання (у 5-денний термін, встановлений пунктом 24 Розділу ІІІ Правил постачання) такої кількості звернень, яка сягає понад 49 тисяч.
На думку представника ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», надаючи тлумачення положенням абзацу першого пункту 3.5 глави ІІІ, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156, необхідно розмежовувати суб`єктні статуси «постачальника» та «попереднього постачальника», які впливають на виникнення зобов`язання щодо виплати компенсації споживачам. Зокрема, скаржник вважає, що такий обов`язок у силу вимог вищенаведених норм Мінімальних стандартів № 1156 виникає саме у постачальника, а не у попереднього постачальника. При цьому суди попередніх інстанцій установили на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» відсутні договірні відносини із побутовими споживачами з травня 2022 року, позивач не постачає природний газ вказаним споживачам й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, тобто позивач станом на 2023 рік перебував у статусі попереднього постачальника.
Скаржник вважає, що у силу вимог пункту 11 розділу V Правил постачання та пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 у випадку, коли компенсація за недотримання мінімальних стандартів нараховується попереднім постачальником, така компенсація може бути надана побутовому споживачу виключно за зверненням такого побутового споживача із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до Мінімальних стандартів № 1156 про її виплату на банківський рахунок згідно з пунктом 3.8. стандартів.
Сервіси для юристів