Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/9991/44287/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати,

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати про визнання неправомірними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 та зобов'язання стягнути заробітну плату у розмірі 156015,15 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед позивачем по заробітній платі, що виникла у зв'язку із застосуванням пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310 "Про оплату праці суддів" за період з 01 січня 2006 року по 31 травня 2010 року. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 128981,90 грн. недоотриманої заробітної плати та 15960,75 грн. компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01 січня 2006 року по 31 травня 2010 року, всього стягнути 144942,65 грн. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України Державній судовій адміністрації України в розмірі 144942,65 грн. для виплати заборгованості позивачу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо непогашення заборгованості перед ОСОБА_2 по заробітній платі, що виникла у зв'язку із застосуванням пункту 4-1 постанови Кабінету міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про оплату праці суддів» за період з 03 грудня 2007 року по 31 травня 2010 року. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 суму недоотриманої заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 03 грудня 2007 року по 31 травня 2010 року. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України Державній судовій адміністрації України для виплати заборгованості позивачу. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 2004 року працює на посаді судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Посадові оклади позивача з 01 січня 2006 року були встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865 та прив'язані до розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, після 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плахи перерахунок не проводиться.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.