ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/27490/24
адміністративне провадження № К/990/45033/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 (суддя - Жукова Є.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Грибан І.Ю.) у справі №320/27490/24.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 29.05.2024 №46047240203.
В обґрунтування позову посилався на те, що був одноособовим зареєстрованим власником 100% випущеного статутного капіталу іноземної компанії Helvetia Ventures LTD, у 2021 році прийняв рішення про необхідність ліквідації Компанії і відповідно до норм податкового законодавства звільнявся від оподаткування податком на доходи фізичних осіб з доходів у грошовій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи.
Позивачем, як єдиним акціонером Компанії, в результаті ліквідації Компанії фактично було отримано: грошові кошти у розмірі 2 248 391,12 доларів США та 894 206,37 євро, що підтверджується листом банка UBS Switzerland AG від 12.02.2024, відповідно до якого підставою для здійснення банківських операцій було перерахування грошових коштів в зв`язку з ліквідацією Компанії, а також виписками з банківського рахунку Компанії; право вимоги до ТОВ «Експлуатаційна компанія «Сервіс» на суму 1 300 000,00 доларів США, що підтверджується договором відступлення права вимоги (зміни кредитора у зобов`язанні) від 30.11.2021. Грошові суми в розмірі 150,00 доларів США, 1 893,35 євро та 5,46 євро були утримані банком в якості комісій за виконання платіжних доручень.
Позивач не погоджується з висновком контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, стосовно неправомірності застосування податкового звільнення, який ґрунтується на тому, що позивач отримав іноземний дохід від компанії-нерезидента Helvetia Ventures LTD у вигляді позики у сумі 3 256 672, 29 доларів США за Договором позики від 14.11.2021, укладеним між компанією-нерезидентом Helvetia Ventures LTD (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), а не внаслідок ліквідації компанії Helvetia Ventures LTD, в якості розподілу активів.
Позивач вважає такий висновок необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідачем не наведено належних та допустимих доказів, які б підтверджувати виконання (реалізацію) договору позики від 14.11.2021.
На переконання позивача, враховуючи зазначене, а також подану позивачем заяву від 02.04.2024 про податкове звільнення задекларованого доходу у сумі 124 537 528,11 грн., отриманого внаслідок ліквідації компанії Helvetia Ventures LTD (Британські Віргінські Острови), згідно з пунктом 14 підрозділу І розділу XX ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2021 рік, позивач має право на податкове звільнення задекларованого доходу, а висновки акту стосовно порушень, викладених в акті перевірки є протиправними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідність доходу, отриманого позивачем за наслідком ліквідації в 2021 році іноземної компанії встановленим пунктом 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України умовам та підставам для застосування звільнення від оподаткування податком на прибуток фізичних осіб за 2021 рік, підтверджується належними, достатніми та достовірними доказами. Відповідач в акті перевірки не навів, а до матеріалів справи не надав жодних доказів, які б надавали підстави вважати, що застосовуючи визначене вимогами пункту 14 підрозділу І розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України право податкового звільнення від оподаткування доходу, отриманого в 2021 році внаслідок ліквідації іноземної компанії, позивач свідомо, умисно та цілеспрямовано допустив порушення вимог податкового законодавства, а його дії з використання вищевказаного права не мали іншої мети, крім як занизити податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що нараховані оскаржуваним рішенням. Також судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 08.09.2025 у справі № 320/3858/24, від 09.07.2025 у справі № 420/29881/24, від 16.07.2024 у справі № 320/4281/23.
ГУ ДПС у м. Києві звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування передбаченого пунктом 14 підрозділу І розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від оподаткування у разі відсутності у фінансовій звітності ліквідованої юридичної компанії вказівки на розподіл активів на користь юридичної особи в процесі ліквідації; щодо можливості застосування пункту 14 підрозділу І розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від оподаткування у випадку, коли особою, яка заявляє про наявність підстав на застосування звільнення до оподаткування, отримано кошти до набрання чинності рішення про розподіл доходів відповідної ліквідованої юридичної особи; у разі, коли отримана сума коштів, особою, яка вважає на наявність права на звільнення від оподаткування, перевищує суму грошових коштів в активах компанії, зазначену в балансі компанії на дату ухвалення рішення про ліквідацію підприємства.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДПС у м. Києві, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій враховано банківські виписки банку UBS щодо операцій за рахунком компанії Helvetia Ventures LTD, разом з тим проігноровано, що операції по зарахуванню коштів на рахунки компанії Helvetia Ventures LTD протягом періоду з 16.11.2021 по 31.12.2021 не містять інформацію про погашення дебіторської заборгованості компанії Helvetia Ventures LTD у сумі 2111957,59 дол. США та 887016,98 євро.
За доводами відповідача, подана фізичною особою ОСОБА_1 заява від 20.07.2022 про звільнення від оподаткування до звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік містила інформацію про отримання доходу у вигляді права вимоги від ліквідації компанії Helvetia Ventures LTD у сумі 4564389 дол. США. При цьому, надані ОСОБА_1 документи до заяви від 02.04.2024 не містять інформацію про наявність в активах компанії Helvetia Ventures LTD на 16.11.2021 (дата балансу компанії) та у фінансовій звітності компанії на 21.11.2021, аудит якої проведено ТОВ «АМА-Аудит» (Україна) 29.03.2024, грошових коштів у сумі (2248391,12 дол. США та 894206,37 євро) для подальшого їх розподілу на користь акціонера ОСОБА_1 у вигляді ліквідаційної маси від компанії Helvetia Ventures LTD, що не враховано судами попередніх інстанцій.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення.
Позивач, зокрема, зазначає, що апеляційним судом враховані правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 09.07.2025 у справі № 420/29881/24, від 16.07.2024 у справі № 320/4281/23 щодо застосування пункту 14 підрозділу І розділу ХХ Податкового кодексу України у подібних правовідносинах про що прямо вказано в тексті оскаржуваної постанови. В свою чергу, сформульовані податковим органом на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України висновки, які, на його переконання, повинен зробити Верховний Суд у цій справі, спрямовані виключно на переоцінку наданих доказів.
З вказаної практики Верховного Суду вбачається, що для застосування пункту 14 підрозділу розділу ХХ Податкового кодексу України податковий орган не має права вимагати невичерпного переліку документів, в тому числі здійснювати аналіз фінансової звітності ліквідованої іноземної компанії, оскільки для звільнення від оподаткування в контексті викладеної норми Податкового кодексу України достатньо подати документ, що містить відомості про вартість отриманого майна.
Також позивач просить закрити касаційне провадження, оскільки апеляційним судом враховані правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 09.07.2025 у справі № 420/29881/24, від 16.07.2024 у справі № 320/4281/23 щодо застосування пункту 14 підрозділу І розділу ХХ Податкового кодексу України у подібних правовідносинах про що прямо вказано в тексті
оскаржуваної постанови.
Щодо заявленого позивачем клопотання про закриття касаційного провадження, Суд вважає що підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 17.11.2025, підстави, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребували ретельної перевірки Верховним Судом, що не могло бути здійснено на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження, а тому клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Сервіси для юристів