ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/60943/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,
секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю: представника позивача: Алексенка В.Ю.,
представника відповідача: Загинайченко І.М.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року
у справі № 826/8020/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк»
до Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Головне управління по місту Києву та Київській області акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Управління) про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 08 травня 2014 року № 4150/10/26-15-11-01-08; зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, у задоволенні позову Товариству відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В запереченнях на касаційну скаргу Управління з доводами та вимогами Товариства не погодився, просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулось до Управління з метою отримання індивідуальної податкової консультації в письмовому вигляді щодо практичного застосування положень пункту 159.2.1 пункту 159 статті 159, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо нарахування, утримання та сплати банком податку з доходів фізичних осіб у разі відшкодування (списання) безнадійної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками боржника (фізичної особи) за рахунок сформованого банком резерву, з урахуванням стягнення безнадійної заборгованості з позичальника в межах строку позовної давності.
За результатами розгляду вищезазначеного звернення Управління листом від 08 травня 2014 року № 4150/10/26-15-11-01-08 надано індивідуальну податкову консультацію, зі змісту якої слідує, що сума боргу платника, анульованого за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності (в тому числі списана за рахунок коштів сформованого банком резерву), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а відтак, банк, як податковий агент, повинен нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок із суми анульованого (списаного) боргу за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, та згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, відобразити суму такого доходу у податковому розрахунку за формою №1ДФ у звітному періоді, в якому такий борг було анульовано (списано).
Роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позову, суд першої та апеляційної інстанцій погодилися з позицією відповідача, що наведена у індивідуальній податковій консультації, та зазначили про недоведеність суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору наданої відповідачем податкової консультації.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК), податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Сервіси для юристів