ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/46757/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою військової частини А 1349 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 2314 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно та невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що у жовтні 2009 року була звільнений з військової служби, проте їй не було сплачено грошову компенсацію за не отримане під час проходження служби речове майно, яку просила стягнути.
Також просила стягнути невиплачену матеріальну допомогу на вирішення соціальної-побутових питань за 2009 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто 610,83 грн. грошової компенсації за неотримане до 14 березня 2000 року речове майно та 1 466,20 грн. невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових проблем.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за не отримане до 10 березня 2000 року речове майно та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових проблем за 2009 рік; зобов'язано нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане до 10 березня 2000 року речове майно та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових проблем за 2009 рік в розмірі, що не перевищує її місячного грошового забезпечення.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командира військової частини А 1349 від 27 серпня 2009 року № 23 ОСОБА_4 звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). Наказом від 01 жовтня 2009 року виключено зі списків особового складу військової частини А 1349, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік з 02 жовтня 2009 року.
Відповідно до довідок на одержання грошової компенсації замість речового майна, що належить до видачі до 11 березня 2000 року та після 11 березня 2000 року, позивачу нараховано грошову компенсацію в сумі 610,83 грн. та 3 695,57 грн. відповідно.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що компенсація замість речового майна, не одержаного до 14 березня 2000 року, підлягає стягненню відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також матеріальна допомога за 2009 рік.
Скасовуючи рішення міського суду та ухвалюючи нове апеляційний суд виходив з того, що компенсація підлягає стягненню за речове майно не отримане до 10 березня 2000 року; матеріальна допомога за 2009 рік виплачена не була, хоча при звільненні відповідач повинен був провести повний розрахунок з позивачем.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Тобто, на час звернення позивача до суду, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-286а13 та від 10 грудня 2013 року по справі № 21-415а13.
Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на грошову компенсацію замість речового майна, належного до видачі до березня 2000 року, після звільнення з військової служби.
У наказі про виключення позивача зі списків особового складу військової частини зазначено, що матеріальну допомогу за 2009 рік відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 не одержала.
Сервіси для юристів