Постанова ВАСУ від 16.11.2016 року у справі №552/5104/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4518/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі №552/5104/15-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було допущено порушень Митного кодексу України, оскільки у його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. Зазначає, що відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано, що станом на 20 серпня 2015 року минуло шість місяців з моменту скоєння правопорушення, а тому ОСОБА_1 підлягав звільненню від відповідальності.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Полтавська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що 5 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про пушення митних правил № 0063/80600/15 за ст. 485 МК України з якого вбачається, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу полягає у тому, що 28.10.2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/100227 ПВКП „Агродеталь" проведене митне оформлення в режимі „імпорт" вантажу, декларування вантажу проведене ОСОБА_1 Проведеною перевіркою встановлено, що директор ПВКП „Агродеталь" ОСОБА_1 подав митну декларацію разом з якою подав довідку про транспортні витрати від 21.10.2013 року та довідку перевізника ТОВ „Лімко Логістік" від 10.10.13 № 210 № 1011/14 року із зазначенням суми витрат на перевезення контейнера № YMLU8744466 на суму 27765.00 грн.

Полтавська митниця ДФС 27.02.2015 року направила запит до Одеської митниці ДФС на отримання у ТОВ „Лімко-Логістік", які займались перевезенням вантажу на підставі договору з ТОВ „Агродеталь", копій первинних документів, актів надання послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, що підтверджують суму понесених витрат на транспортування сплачених ТОВ „Агродеталь" за отримання послуг по транспортуванню вантажу від ТОВ „Лімко-Логістік".

На підставі отриманих з Одеської митниці ДФС документів: акту надання послуг від 06.11.2013 року № 144; рахунку на оплату № 165 від 28.10.2013 року; податкової накладної від 29.10.2013 року № 61 було встановлено, що загальна сума недобору по митним платежам становить 6612.70 грн., в тому числі ПДВ 4546,23 грн. та мито 2066,48 грн.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення був складений 5 травня 2015р. одноособово головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків протидії митним правопорушення Полтавської митниці ДФС Пономаренко В.С.

На підставі вказаного протоколу постановою в справі про порушення митних правил № 0063/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС Запорізького С.В. від 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 за вчинення зазначених в протоколі дій визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 198387,10 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що при поданні митної декларації позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення. На час заповнення митної декларації позивач мав відомості про розмір транспортних послуг, які були ним отримані із довідки ТОВ „Лімко-Логістік" від 10.10.2013 року №210. Натомість, витрати на оформлення документів та транспортно-експедиторські послуги не можуть бути включені до витрат на транспортні перевезення до митної території України з підстав, передбачених ч. 11 ст. 58 МК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності постанови Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Митного кодексу України(далі - МК України) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Згідно ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.