ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" листопада 2016 р. м. Київ К/9991/44671/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Пасічник С.С.,
Стародуб О.П.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення суми виплаченої пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька (далі - Управління ПФУ) звернулося в суд з вказаним позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - Відділення Фонду) витрати на виплату ОСОБА_4 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 2 444 грн., з яких: 450 грн. - основний розмір пенсії, 1 994 грн. - державна адресна допомога.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) на Фонд покладено обов'язок своєчасно та повно відшкодовувати шкоду, заподіяну застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або у разі смерті, виплачуючи їй або особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ основний розмір пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що Управління ПФУ в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року нарахувало та виплатило пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4 в сумі 2 444 грн. та направило на адресу відповідача акти щомісячної звірки витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Однак, Відділення Фонду вказані суми не прийняло до відшкодування, оскільки на день смерті потерпілого ОСОБА_4 не була непрацездатною.
Задовольняючи позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача понесені витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується судовими рішеннями, якими встановлено факт утримання цієї особи померлою особою, актом про нещасний випадок на виробництві та свідоцтвом про смерть, тому відповідач на якого законодавством покладено обов'язок щодо виплати пенсії по втраті годувальника зобов'язаний відшкодувати понесені іншим страховиком виплати. Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку адресної допомоги виходили з того, що така допомога не входить до визначеного статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону № 1788-XII.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV.
Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-XIV.
Сервіси для юристів