ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" листопада 2015 р. м. Київ К/800/67007/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Латишевої Л.П.,за участю представників позивача:не з'явився;відповідача:Павловича Д.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року
у справі №826/14630/14
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0000531701, № 0000541701, а також визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій від 30 травня 2014 року № 7/26-55-17-08. Присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Працівники контролюючого органу у період з 03 квітня 2014 року по 09 квітня 2014 року провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, про що склали акт від 16 квітня 2014 року №962/26-55-17-01/НОМЕР_3, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 151 510,25 грн., а саме - у 2012 році на 708 763,12 грн., у 2013 році - 1 442 747,13 грн.; пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2013 рік на 2 405 710,00 грн.; пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску на 109 487,80 грн., у 2012 році на 35 569,97 грн. та у 2013 році на 73 917,89 грн.
За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року:
№0000531701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 689 387,81 грн., з яких 2 151 510,25 грн. за основним платежем та 537 877,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№0000541701, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 007 137,50 грн., з яких 2 405 710,00 грн. за основним платежем та 601 427,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;
та рішення №7/26-55-17-02, яким визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 109 487,80 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 252,90 грн. за порушення вимог пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про те, що у 2012-2013 роках платником податків - фізичною особою ОСОБА_6 отримано дохід від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна у розмірі 17 831 786,00 грн., що підпадає під визначення господарської діяльності та у розумінні пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Крім того, за висновками податкового органу, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців перевищила сукупно 300 000 гривень, а відтак, позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість з дотриманням вимог статті 183 Податкового кодексу України.
Також, згідно висновків акту перевірки, позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 109 487,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог податкового законодавства, при цьому виходили з того, останнім здійснювалась діяльність як фізичною особою - громадянином, а не фізичною особою-підприємцем, у зв'язку з чим отриманий дохід не пов'язаний з провадженням підприємницької діяльності, а відтак не підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи - підприємця.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Сервіси для юристів