ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 400/3656/24
касаційне провадження № К/990/859/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Семенюк Г.В., Домусчі С.Д.) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просило:
визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області від 31.03.2023 №8544714/03764353;
зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 29.11.2022 №5, складену Товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами здійснення господарських операцій, Товариством сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкових накладних зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої податкової накладної разом із копіями всіх наявних в нього документів, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду з позовом. Також, Товариство заявило клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05.08.2024 адміністративний позов задовольнив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.12.2024 скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та залишив без розгляду позов Товариства згідно з пунктом 8 частини першої статті 240, статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство пропустило встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі 400/13939/23 судом апеляційної інстанції було установлено, що позивач вже скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема №36797/03764353/2 від 20.04.2023 та 15.11.2023 звертався до суду першої інстанції із відповідною позовною заявою, у якій також клопотав про поновлення строку звернення до суду, обґрунтування поважності причин пропуску якого посилався на обмежувальні заходи з метою запобігання поширення коронавірусу та введення на території України воєнного стану. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2023 у справі № 400/13939/23 за результатами аналізу доводів та доказів позивача позовну заяву залишив без руху з підстав недотримання процесуальних строків на звернення до суду та визнання неповажними підстав, наведених позивачем. Позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про поновлення строку, внаслідок чого ухвалою від Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позов було повернуто. Таким чином, попереднє звернення позивача до Миколаївського окружного адміністративного суду спростовують його доводи про неможливість звернення до суду до 19.04.2024 (дата звернення із цією позовною заявою) через хворобу керівника та його вимушений переїзд до міста Києва та нівелюють доводи щодо неможливості звернення до суду у строки визначені КАС України.
Товариство, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у цій справі та залишити без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, частин першої і другої статті 6, статті 77, частини першої статті 90, статей 121, 122, 123, частини першої статті 5, частини другої статті 44, статті 45 КАС України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство доводить, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, не надав належної правової оцінки та у сукупності не дослідив всі обставини, на які посилався позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, не дослідив фактичні обставини, які унеможливили своєчасно звернутися з цим позовом, зокрема, відсутність електропостачання, інтернет-зв`язку, тривалі технічні проблеми на підприємстві, переміщення документів підприємства, наявність постійних обстрілів, тривалість повітряних тривог, відсутність доступу до первинних документів, тривале лікування директора підприємства тощо.
Також, скаржник в касаційній скарзі наголошує, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 31.07.2019 у справі №821/1896/15-а, від 13.08.2021 у справі №440/5178/20, від 17.12.2021 у справі №460/713/21, від 10.02.2022 у справі №560/11791/21, від 05.05.2022 у справах №520/9796/19, №420/18798/21, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а, де Верховний Суд звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду, слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Товариство також посилалося на те, що Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Беллет проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Верховний Суд ухвалою від 16.01.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства з підстав оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просив залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 15.07.2026.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Спірним питанням у даному випадку є правомірність залишення позову Товариства без розгляду судом з підстав не доведення позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що регулюється положеннями КАС України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Сервіси для юристів