ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 380/18149/24
адміністративне провадження № К/990/15829/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (головуючий суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді Кузьмич С.М., Курилець А.Р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2024 року: №7467/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 443517,69 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 354 814,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 88703,54 грн); №7464/13-01-24-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 36959,81 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 29567,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7391,96 грн); №7472/13-01-24-08, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що АТ «Укрсоцбанк» з метою виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 5 червня 2019 року прийняло Рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості. Вказане рішення прийнято у зв`язку з реалізацією АТ «Укрсоцбанк» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №168718431 від 30 травня 2019 року, згідно якого АТ Укрсоцбанк є власником житлового будинку (предмету іпотеки) та №169891224 від 10 червня 2019 року, згідно якого АТ Укрсоцбанк є власником земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування вищевказаного житлового будинку та копією довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, видана АТ «Укрсоцбанк». Враховуючи те, що з моменту задоволення АТ «Укрсоцбанк» своїх вимог за кредитним договором № 600/07-096 від 29 травня 2007 року, забезпечених іпотекою, в порядку позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними. Тобто, задоволення вимог іпотекодержателя у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», стало підставою для прощення (анулювання) заборгованості позичальника (позивача у цій справі) за кредитним договором № 600/07-096 від 29 травня 2007 року, у тому числі основної суми кредитної заборгованості. На думку позивача, у нього відсутнє додаткове благо, передбачене підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг було списано у зв`язку з реалізацією АТ Укрсоцбанк свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність житлового будинку позивача, а тому є безпідставним посилання контролюючого органу на те, що кошти у розмірі 1971189,71 грн є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору є необґрунтованими. Оскільки ОСОБА_1 не отримував у 2019 році дохід від АТ Укрсоцбанк, то у нього відсутній обов`язок подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 120.1 статті 120 ПК України, є протиправним.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року. Витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи (пункти 1, 2 частини другої статті 353 та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України, зокрема Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Отже, обставина пред`явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред`явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов`язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Крім того, судом касаційної інстанції в контексті порушеного у цій справі питання сформовано наступний правовий висновок. Для нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості.
Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з`ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності."
Оскільки за рішенням Апеляційного суду Львівської області у справі 444/920/14 від 23 травня 2016 року, відбулася зміна строку виконання зобов`язання скаржником (позичальником) за кредитними договорами (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц), то строк давності у 3 (три) роки необхідно відраховувати від 23 травня 2016 року.
Таким чином, на думку позивача, прощення боргу Банком відбулось поза межами позовної давності, 30 травня та 05 червня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи.
Судами попередніх інстанцій в свою чергу під час розгляду справи не надано належної оцінки вказаним вище позивачем обставинам, чим порушено норми процесуального права, а саме приписи статей 2, 9, 90 КАС України.
ГУ ДПС у Львівській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір кредиту №600/07-096.
Згідно умов пункту 1.1 вказаного Договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 75000 доларів США, що виражається за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору у розмірі 378750 зі сплатою 13% річних та порядком погашення суми основної заборгованості.
Сервіси для юристів