ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/4713/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року
у справі № 820/5801/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм КТМ»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм КТМ» (далі - ТОВ «Прайм КТМ»; позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001902201 від 27 червня 2013 року, № 0001892201 від 27 червня 2013 року, № 0001912201 від 27 червня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Прайм КТМ» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Прайм КТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 2233/22.1-07/33206940 від 19 червня 2013 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001902201 від 27 червня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 336 315,00 грн.; № 0001892201 від 27 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 384 305,00 грн. (256 203,00 грн. - основний платіж, 128 102,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001912201 від 27 червня 2013 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Призма» товарно-матеріальних цінностей (алюмінієвих сплавів, ємностей, профілів, листів та щебеню), які не підтверджені на момент здійснення контрольного заходу податковими накладними № 2 від 07 листопада 2011 року, № 3 від 07 листопада 2011 року, № 4 від 08 листопада 2011 року, № 5 від 08 листопада 2011 року, № 6 від 09 листопада 2011 року, № 7 від 09 листопада 2011 року, № 9 від 10 листопада 2011 року, № 10 від 10 листопада 2011 року, № 11 від 11 листопада 2011 року, № 12 від 11 листопада 2011 року, № 13 від 14 листопада 2011 року, № 14 від 14 листопада 2011 року, № 17 від 16 листопада 2011 року.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; придбаний у ТОВ «ТПК «Призма» товар використано позивачем у власній господарській діяльності; контрагент ТОВ «Прайм КТМ» на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість.
Однак, при вирішенні спору судами не враховано вимоги пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, в порядку наведеної норми ПК України підставою для відповідальності платника є непідтвердження належними податковими документами сум податку, включених до складу податкового кредиту, на момент його перевірки.
Сервіси для юристів