ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/6863/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ТОВ «Євротранстелеком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Євротранстелеком» до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері інформатизації України про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері інформатизації України (надалі - відповідач, комісія, НКРЗ), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення №255 від 22 квітня 2014 року «Про розгляд заяв ТОВ «Євротранстелеком»;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про продовження строку дії ліцензій Товариства серії АБ № 222866 та серії АБ № 222865 від 29 грудня 2005 року на строк не менше ніж 15 років із оплатою 30% розміру плати за видачу відповідної ліцензії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати вищенаведені судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем надіслано до суду заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначено, що Комісія, приймаючи оскаржуване рішення, діяла відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки процедура подачі заяв, видачі ліцензій та відповідно продовження строку дії ліцензії на надання послуг фіксованого міжміського, міжнародного телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку із використанням лише технології IP-телефонії чинним законодавством України в сфері телекомунікацій не передбачена.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство на підставі ліцензій НКРЗ серії «АБ» №222866 та серії «АБ» №222865 від 29 грудня 2005 року здійснювало господарську діяльність в галузі телекомунікацій, зокрема, надавало послуги фіксованого міжнародного та міжміського телефонного зв'язку із застосуванням лише технології IP-телефонії.
16 червня 2010 року позивач звернувся до Комісії із заявою про продовження строку дії Ліцензій у зв'язку з тим, що 29 грудня 2010 року, спливає строк їх дії.
24 червня 2010 року Комісія листом № 03-2927/102 повідомила Товариству, що заява щодо продовження дії ліцензій залишена без розгляду, оскільки Законом України «Про телекомунікації" та Ліцензійними умовами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку із правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного, затвердженими рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1789 від 10 грудня 2009 року(зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 січня 2010 року за № 19/17314) (надалі - Ліцензійні умови № 1789), не передбачено подача заяв, видача ліцензій і продовження терміну дії ліцензій на надання послуг міжміського, міжнародного телефонного зв'язку з використанням лише технології ІР-телефонії.
Товариство, вважаючи неправомірними дії Комісії щодо не продовження дії ліцензій, звернулось з відповідним позовом до суду.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року були скасовані рішення першої та апеляційної інстанцій, позовні вимоги задоволено частково, а саме - зобов'язано Комісію розглянути заяву Товариства про продовження дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до вимог діючого законодавства.
22 квітня 2014 року Комісією прийнято рішення № 255 «Про розгляд заяв ТОВ «Євротранстелеком» (надалі - Рішення № 255), яким Товариству відмовлено у продовженні строку дії ліцензій серії АБ №222866 від 29 грудня 2005 року про надання послуг фіксованого міжнародного телефонного зв'язку з використанням лише технології ІР-телефонії на всій території України та серії АБ №222865 від 29 грудня 2005 року про надання послуг фіксованого міжміського телефонного зв'язку з використанням лише технології IP-телефонії на всій території України.
Не погодившись із даним рішенням Комісії, Товариство оскаржило його в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії зазначених ліцензій та прийняття оскаржуваного рішення,оскільки станом на момент звернення позивача із заявами про продовження строку дії ліцензій видача ліцензії на послуги фіксованого міжнародного або міжміського телефонного зв'язку із застосуванням лише технології IP-телефонії положеннями чинного законодавства передбачена не була.
Колегія суддів не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
З матеріалів справив вбачається, що ліцензії серії «АБ» №222866 та серії «АБ» №222865 були видані Комісією 29 грудня 2005 року. До Комісії із заявою щодо продовження дії ліцензій позивач звернувся 16 червня 2010 року.
Порівнюючи редакцію статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV «Про телекомунікації» (надалі - Закон N 1280-IV) від 25 березня 2005 року, що діяла на момент видачі вищенаведених ліцензій, та редакцію від 20 січня 2010 року, що діяла на момент звернення Товариства із заявою щодо продовження дії ліцензій, колегія суддів приходить до висновку, що протягом цього часу зміни до даної статті, стосовно ліцензій Товариства, не вносились.
Отже, відповідно до частини третьої статті 42 Закону N 1280-IV ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:
Сервіси для юристів