Постанова ВАСУ від 16.04.2026 року у справі №826/7542/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 826/7542/17

адміністративне провадження № К/990/5353/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року (суддя Калашник Ю.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентбудмаш» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» (далі ТОВ «Промбудмеханізація», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентбудмаш» (далі ТОВ «Рентбудмаш»), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001741401, № 0001751401 та № 0001761401.

Позовна заява аргументована тим, що усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснені та підтверджені належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, позов було задоволено.

Постановляючи такі рішення, суди виходили з того, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, а розбіжності у датах деяких документів, укладених між позивачем та ТОВ «Рентбудмаш», не може бути доказом нереальності господарських операцій. Зауважили, що незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом. Наголошує, що акти здачі-прийняття робіт не є документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, не містять інформації щодо предмета доказування та не дають змоги встановити дійсні обставини справи, а тому, як результат, не є належними та достовірними доказами у справі, що розглядається, в розумінні статей 73, 75 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій встановлена реальність господарських операцій та правомірність формування ним податкового кредиту з огляду на аналіз всіх обставин справи і наданих документів у їх сукупності. Позивач переконаний, що суперечність у датах або місці оформлення актів приймання виконаних будівельних робіт не істотний недолік, а висновок про нереальність господарських операцій є тільки припущенням відповідача, не підтвердженим належними і допустимими доказами. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 2 по 15 лютого 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рентбудмаш» за період з 1 по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 лютого 2017 року № 56/26-15-14-01-02/37702089 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Промбудмеханізація» вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 3 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 963 462 грн; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 674361,00 грн та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2015 року на суму 45 525 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року: № 0001741401, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємству на суму 963 462 грн; № 0001751401, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 842 951 грн, з яких за податковим зобов`язанням у сумі 674 361 грн та штрафними санкціями у розмірі 168 590 грн; № 0001761401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 45 525 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.