ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №580/10218/25
адміністративне провадження № К/990/5446/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року (судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Карпушова О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бачкурка» до Державної податкової служби України, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Вперше Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до суду із апеляційною скаргою на означене вище рішення суду першої інстанції у межах строків, встановлених ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору.
30 грудня 2025 року відповідач повторно звернувся із апеляційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду 14 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст.295 КАС України. та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року наведені скаржником підстави пропуску строку було визнано неповажними, а у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, однак у зв`язку із відсутністю фінансової спроможності сплатити судовий збір - була повернута скаржнику. Зазначає, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити пояснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об`єктивної можливості. Відповідно, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Сервіси для юристів