ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/5729/25
адміністративне провадження № К/990/5184/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (суддя: Сагайдак В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року (судді: Чалий І.С., Ральченко І.М. , Катунов В.В.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року № 00462750707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що в наказі на проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на те, що перевірка має проводитися стосовно саме ФОП ОСОБА_1 , та не вказано ймовірного порушення, допущеного саме цим суб`єктом господарювання. Наголошує, що контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, при цьому не зазначивши ідентифікуючі ознаки скарги, яка надійшла до контролюючого органу, та не зазначивши суб`єкта господарювання. Окремо позивачка вказує на те, що внутрішня доповідна записка, яка надійшла на адресу податкового органу, не містить жодних відомостей, які б прямо чи опосередковано ідентифікували ФОП ОСОБА_1 як особу, стосовно якої надійшло звернення споживача. Посилання у записці лише на назву торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» має узагальнений характер і стосується невизначеного кола осіб, що унеможливлює використання такої інформації як належної фактичної підстави для перевірки конкретного платника. Вказане в сукупності дає підстави для висновку про невідповідність наказу про проведення перевірки №4736-п від 15.07.2024 вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України, а також свідчить про відсутність у податкового органу права на проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу №4736-п від 15.07.2024.
Також, на думку заявниці касаційної скарги, суд першої інстанції необґрунтовано відніс дану справу до категорії малозначних і здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки сума штрафу (298 033,89 грн) значно перевищує встановлений законом ліміт у 30 розмірів прожиткового мінімуму. Як наслідок, на думку позивачки, розгляд справи відбувся без з`ясування усіх об`єктивно важливих обставин, що позбавило її права на повноцінний судовий захист та збереження ділової репутації.
Касаційна скарга позивачки подана на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), із посиланням на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.12.2025 року у справі № 580/4426/25, від 20.11.2018 року у справі №820/6001/16, від 05.03.2019 року у справі № 820/4893/18, від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18 та №820/4891/18, від 22.09.2020 року у справі № 520/8836/18, від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо того, чи є відсутність у наказі реквізитів конкретного суб`єкта господарювання (ФОП) самостійною та безумовною підставою для визнання податкової перевірки незаконною.
У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ДПС у Харківській області просить залишити скаргу позивача без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 27 серпня 2019 року.
15 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку торгової точки, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивачка.
За наслідками перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт фактичної перевірки від 24.07.2024, в якому ГУ ДПС у м. Києві встановило порушення, зокрема п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон про РРО). У акті зазначено таке: "Перевіркою встановлено, ведення з порушенням встановленого законодавства порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: ФОП ОСОБА_1 не надано на початок та на запит в ході проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів згідно з додатком № 1 від 15.07.2024 на загальну суму 269579,00 грн, які на початок проведення перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за вищевказаною адресою.
15 липня 2024 року отримано запит про надання документів відповідно до п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2015 № 2755-VI (зі змінами) (далі - ПК України) на підставі наказу від 15.07.2024 № 4736-п та направлень від 15.07.2024 № 15806/26-15-07-07-01 від 15.07.2024 № 15807/26-15-07-07-01 під час проведення фактичної перевірки за період діяльності з 01.01.2024 по 15.07.2024 з вимогою надання документів в термін до 17.07.2024 16 год 00 хв.
17 липня 2024 року через Електронний кабінет платника податків шляхом надсилання документів в електронній формі, позивачем було надано відповідь на запит про надання документів з поясненнями, а також всі документи перелічені у запиті.
24 липня 2024 року об 11 год. 13 хв. фактичну перевірку торгової точки, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивача, закінчено.
14 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі Акту перевірки від 24.07.2024 (реєстраційний № 91502/26/15/07/НОМЕР_1 від 25.07.2024) винесено податкове повідомлення-рішення № 00462750707 (далі - ППР) про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 298033,89 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач призначив та провів фактичну перевірку позивача за наявності законних підстав та з дотриманням процедурних норм. Суд зазначив, що скарга споживача про невидачу фіскальних чеків у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» є належною фактичною підставою для контролю згідно з пп. 80.2.3 ст. 80 ПК України, а посилання в наказі на цей підпункт разом із зазначенням адреси об`єкта є мінімально допустимим і достатнім обсягом інформації для ідентифікації перевірки.
Констатуючи відсутність процедурних порушень суд окремо оцінив суть виявленого правопорушення та встановив, що позивачка, здійснюючи реалізацію технічно складних побутових товарів, дійсно порушила порядок їх обліку та продажу, а також не змогла надати належних первинних документів, що підтверджували б походження товарно-матеріальних цінностей, внаслідок цього суд визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та за наслідками апеляційного перегляду справи залишив його без змін.
Згідно з частинами першою, третьою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Сервіси для юристів