Постанова ВАСУ від 16.04.2026 року у справі №520/13986/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 520/13986/25

адміністративне провадження № К/990/5542/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року (суддя: Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року (судді: Чалий І.С., Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

установив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 №00026230707.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки, що робить її результати юридично нікчемними. Позивач вказує, що наказ про перевірку не містив обов`язкових реквізитів, визначених ст. 81.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, прізвища, імені та по батькові фізичної особи-платника, натомість містив лише назву та адресу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Спираючись на концепцію «плодів отруєного дерева», ОСОБА_1 доводить, що акт перевірки, складений на підставі протиправного наказу, є недопустимим доказом у розумінні ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Позивач також заперечує суть виявленого порушення щодо обліку товарних запасів, стверджуючи, що він надав накладні на внутрішнє переміщення, а податковий орган не мав права вимагати оригінали первинних документів про придбання товару безпосередньо під час фактичної перевірки.

Також, на думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції необґрунтовано відніс дану справу до категорії малозначних і здійснив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Як наслідок, на думку позивача, розгляд справи відбувся без з`ясування усіх об`єктивно важливих обставин справи, що позбавило його права висловити свою позицію у спорі та надати до суду першої інстанції документи на підтвердження своїх доводів.

Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.12.2025 року у справі №580/4426/25, від 20.11.2018 року у справі №820/60001/16, від 27.12.2023 року у справі №280/1998/23, від 18.06.2025 року у справі №280/2502/24 та від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ДПС у Харківській області просить залишити скаргу позивача без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом НОМЕР_1 з 22.11.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протягом 24 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу від 23.12.2024 № 13303-п проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт фактичної перевірки від 01.01.2025 № 14/15/20/РРО/ НОМЕР_1 , у якому констатовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зазначивши про порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), а саме: "не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та не надано документів у паперовій або електронній формі про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника, отримувача товару, дату проведення операцій, повне найменування, кількість, вартість товарів та їх походження на загальну суму 4038423 грн згідно інвентаризаційного опису від 24.12.2024….".

21 січня 2015 року на підставі означеного вище Акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00026230707 про стягнення з позивача 4 038 423,00 грн штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач призначив та провів фактичну перевірку позивача за наявності законних підстав та з дотриманням процедурних норм. Суд зазначив, що скарга споживача про невидачу фіскальних чеків у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є належною фактичною підставою для контролю згідно з пп. 80.2.3 ст. 80 ПК України, а посилання в наказі на цей підпункт разом із зазначенням адреси є мінімально допустимим і достатнім обсягом інформації для ідентифікації об`єкта перевірки.

Констатуючи відсутність процедурних порушень, суд окремо оцінив суть виявленого правопорушення та встановив, що позивач, здійснюючи реалізацію технічно складних побутових товарів, дійсно порушив порядок обліку та продажу таких товарів, а також не зміг надати належних первинних документів, що підтверджували б походження товарно-матеріальних цінностей на суму понад 4 млн грн, внаслідок цього суд визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та за наслідками апеляційного перегляду справи залишив його без змін.

Згідно з частин першої, третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-IX від 19.06.2024, яким у Кодекс адміністративного судочинства України, яким суттєво були змінені правила диференціації малозначних спорів у адміністративному судочинстві.

Так, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України (тут та далі у редакції від 09.04.2025) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.