ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2016 року м. Київ справа № 800/500/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Олексієнко М.М., Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,
секретар судового засідання Шаманська І.В.,
розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,-
в с т а н о в и в:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції (далі ВРЮ) №898/0/15-15 від 26.11.2015р. про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва за порушення присяги судді.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що приймаючи 26.11.2015р. оскаржуване рішення щодо порушень, допущених ним під час розгляду 22, 23 та 25 січня 2014 року клопотань про застосування запобіжних заходів та про надання дозволу на проведення обшуку житла, відповідачем пропущено річний строк, передбачений частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на 16.06.2014р. - час подачі першої заяви про проведення перевірки).
Також посилається на те, що при обранні дисциплінарного стягнення відповідачем порушено вимоги статей 86, 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не враховано, що під час прийняття рішень він реалізував дискреційні повноваження, за які згідно норм міжнародного права та законодавства України суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, посилається на те, що відповідачем не дотримано строки направлення прийнятих щодо судді рішень, порушено право на отримання відомостей щодо себе та порушено право на об'єктивний та безсторонній розгляд його справи шляхом проведення закритого розгляду дисциплінарної справи.
Крім того, вважає, що відповідачем перевищено свої повноваження та всупереч чинного законодавства України здійснено оцінку доказів матеріалів справи та переглянуто судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органів, які здійснюють дисциплінарне провадження.
У додаткових поясненнях позивач посилається на те, що відповідачем не надано достовірних доказів того, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства шляхом таємного голосування, що за оскаржуване рішення проголосувала необхідна кількість членів Вищої ради юстиції, відповідачем не встановлено та не доведено всіх необхідних для звільнення за порушення присяги судді складових, а також не доведено, що розгляд дисциплінарної справи щодо позивача відбувся об'єктивно та незалежно, а рішення прийнято безпосередньо на засіданні.
Представник відповідача в письмових запереченнях посилався на те, що Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», передбачено спеціальні строки проведення Тимчасовою спеціальною комісією з питань перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) перевірки суддів та розгляду Вищою радою юстиції висновку ТСК, які є відмінними від строків вчинення процесуальних дій за загальною процедурою розгляду висновку члена Вищої ради юстиції, яка визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Твердження позивача з приводу того, що строк притягнення судді до відповідальності, на момент розгляду справи ВРЮ, закінчився вважає необгрунтованими і такими, що не відповідають нормам законодавства, оскільки строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження, і строки для застосування дисциплінарного стягнення (строки давності) не ідентичні.
Крім того, представник відповідача у своїх запереченнях посилався на те, що всі документи, які стосувались позивача, були йому направлені, матеріали дисциплінарної справи надані для ознайомлення його представнику, перегляду судових рішень ВРЮ не проводилось, а приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції».
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.
В ході розгляду справи встановлено, що Указом Президента України від 13.05.2008р. №432/2008 позивача призначено на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області строком на п'ять років
Указом Президента України від 06.06.2011р. №644/2011 позивач переведений на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва в межах п'ятирічного строку.
Постановою Верхової Ради України від 18.04.2013р. №207-VII позивача обрано на посаду судді вказаного суду безстроково.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2014р. до Дніпровського районного суду м.Києва було внесено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які підозрювалися у вчиненні спільно з іншими невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України, - активна участь у масових заворушеннях 19.01.2014р. у місті Києві на вулиці Грушевського.
Ухвалами судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 від 22.01.2014р. клопотання задоволено, застосовано до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала щодо ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 31.01.2014р. апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково, застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 03.02.2014р. апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задоволено частково, застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Сервіси для юристів