ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" листопада 2016 р. м. Київ К/800/44403/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Калашнікової О.В.,
Єрьоміна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом відділу освіти Коростенської районної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про скасування пунктів вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014 року відділ освіти Коростенської РДА звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Житомирській області (далі - Інспекція) про скасування пунктів 2 та 4 Вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності від 31 березня 2014 року № 06-03-17/2056 (далі - Вимога).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позов задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Коростенської РДА за період з 1 червня 2010 року по 1 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 лютого 2014 року № 06-03-09/001.
На підставі акту винесено вимогу від 31 березня 2014 року № 06-03-17/2056 про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема в частині стягнення коштів у сумі 415136,37 грн з Комбінату громадського харчування Коростенської райспоживспілки, а в іншому випадку стягнути з винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних осіб на суму 415136,37 грн, як шкоду, визначену у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП України. Зобов'язано провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Пенсійного фонду на суму 50161,44 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскаржувані пункти вимоги є протиправними, а Інспекція діяла не у межах та не у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів помилковими.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Сервіси для юристів