ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/26489/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,
за участю: представника відповідача - Тужикова М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про стягнення одноразової грошової допомоги, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року,
у с т а н о в и л а :
У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), третя особа: Київський міський військовий комісаріат про стягнення одноразової грошової допомоги.
Зазначав, що відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі постанова № 499, Порядок відповідно).
Посилаючись на протиправну відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, просив стягнути з МО України одноразову грошову допомогу в розмірі 54 місячних грошових забезпечень, а саме 192 969 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року позивачу поновлено строк звернення до суду.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України і наказом Міністра оборони України від 1 листопада 1995 року № 01762 звільнений з військової служби у запас з посади начальника відділу планування розвитку військово-Морських Сил Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ за станом здоров'я.
11 вересня 2007 року позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з причин отримання травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
21 лютого 2011 року ОСОБА_5. встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 21 лютого 2011 року № 140139 (травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби).
В листопаді 2014 року позивач звернувся до МО України із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 24 листопада 2014 року № 8467 ОСОБА_5 повідомлено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, виходячи з того, що відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2007 року) було передбачено державне обов'язкове особисте страхування, зокрема, на випадок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів).
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності з посиланням на те, що на день його звільнення діяла стаття 16 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобовязаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення.
Сервіси для юристів