ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 420/4044/25
адміністративне провадження № К/990/24709/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Урєкє А.В.,
представників відповідача Щенсної І.О., Мастістого І.А.,
представника третьої особи Єсипенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (головуючий суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Голуб В.А., Скрипченко В.О.) у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод», третя особа - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення дебіторської заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2025 року Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Одеський припортовий Завод» (далі - АТ «Одеський припортовий Завод»), третя особа - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), в якому просило стягнути дебіторську заборгованість у розмірі 286403229,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за третьою особою, відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ДПС «Податковий блок», обліковується «податковий борг» у загальному розмірі 483256279,09 грн, який складається як із «самостійно задекларованих», так і з інших «узгоджених» податкових зобов`язань. Однак, враховуючи те, що погашення вказаної вище заборгованості з боку третьої особи неможливо, позивачем було заявлено стягнення на «дебіторську» заборгованість третьої особи у сумі, рівній такій заборгованості з боку відповідача на користь третьої особи. За наслідком проведення всіх можливих інших заходів щодо стягнення заборгованості та їх безрезультатності, позивач у порядку пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до суду з вимогою про стягнення суми дебіторської заборгованості з відповідача в якості погашення податкового боргу третьої особи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто дебіторську заборгованість, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган у рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600), кошти з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих АТ «Одеський припортовий Завод» та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів по АТ «Одеський припортовий Завод» на загальну суму 286403229,08 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, АТ «Одеський припортовий Завод», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Одеський припортовий Завод» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Скаржник зазначає, що порушення полягає в тому, що суди першої та апеляційної інстанцій, надавши вирішального значення суб`єктному складу спору (участі податкового органу), не дослідили належним чином характер і зміст спірних матеріальних правовідносин та помилково кваліфікували як публічно-правовий спір, що за своєю суттю є приватноправовим. Дебіторська заборгованість між АТ «Одеський припортовий завод» та ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» виникла внаслідок здійснення цими підприємствами господарської (цивільної) діяльності; укладення договору про переведення права вимоги за пунктом 87.5 статті 87 ПК України є лише юридичною формою заміни кредитора в зобов`язанні (стаття 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) і не змінює цивільно-правової природи самого зобов`язання. Податковий орган у відповідних правовідносинах діє як кредитор/стягувач боргу, не здійснюючи владно-управлінських функцій щодо боржника. Внаслідок неправильного застосування пункту 5 частини першої статті 19 КАС України спір неправомірно розглянуто за правилами адміністративного судочинства, тоді як він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи про неналежну юрисдикцію, обмежився посиланням на суб`єктний склад спору (участь контролюючого органу) та на те, що стягнення дебіторської заборгованості є способом погашення податкового боргу, проте не дослідив і не оцінив характеру та змісту самих спірних матеріальних правовідносин, що є визначальним критерієм розмежування судових юрисдикцій.
Крім того, відповідач зазначив, що положення ПК України встановлюють чітку послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі і лише після цього можливе рішення про стягнення дебіторської заборгованості. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок майна боржника.
Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано пункти 95.1, 95. 22 статті 95 ПК України та не враховано доводи відповідача щодо факту невжиття позивачем усіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу ДПЗД «Укрінтеренерго», які є передумовою для звернення з позовом про стягнення дебіторської заборгованості в порядку пункту 95.22 статті 95 ПК України.
На переконання АТ «Одеський припортовий завод», контролюючий орган передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення з нього дебіторської заборгованості, так як попередньо ним не було вжито визначені пунктом 95.3 статті 95 ПК України заходи - стягнення грошових коштів з банківських рахунків платника податків ДПЗД «Укрінтеренерго».
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій беззаперечно прийняли аргументи позивача і третьої особи, не надавши належної оцінки доводам відповідача та не в повному обсязі дослідили докази, надані позивачем щодо примусового списання коштів з рахунків ДПЗД «Укрінтеренерго», помилково зазначивши, що усі платіжні інструкції повернулися без виконання згідно постанов Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, тому податковий борг не погашено.
Також відповідачем подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та вказує про необхідність розгляду справи №420/4044/25 в порядку господарського судочинства.
Контролюючий орган, скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Позивач, зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували викладені у позовній заяві доводи та які знайшли своє підтвердження у рішеннях суддів попередніх інстанцій. Позовні вимоги податкового органу є достовірними та обґрунтованими. Суди першої та апеляційної інстанцій виконали усі вимоги, передбачені КАС України, повно та всебічно дослідили та проаналізували матеріали справи та надані позивачем докази і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП про стягнення дебіторської заборгованості.
Сервіси для юристів