ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/53033/15
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника відповідача Мукореза О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року
у справі № 818/820/15
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - позивач, ДПІ у м. Сумах)
до публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» (далі - відповідач, ПАТ «Сумський авторемонтний завод»)
про стягнення коштів за податковим боргом, -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у м. Сумах звернулась у березні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Сумський авторемонтний завод», у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача та готівки, що належить відповідачу, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 545 022,18 гривні.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є правомірними.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.04.2015 року протоколом річних загальних зборів ПАТ «Сумський авторемонтний завод» прийнято рішення щодо ліквідації (припинення) діяльності підприємства, встановлено строк подачі вимог кредиторів до 16.06.2015 року.
Про прийняте рішення відповідачем в офіційному друкованому виданні «Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 315 (10) 2015 рік, розміщено відповідне повідомлення.
Як вбачається із розрахунку суми податкового боргу, витягів з картки особового рахунку відповідача та розрахунків пені, відповідачем не було сплачено у повному обсязі узгоджені податкові зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи податковий борг відповідача по орендній платі у загальному розмірі становив 545 022,18 гривні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про їх обґрунтованість та підтвердження матеріалами справи. Крім того, судами було зазначено, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України. Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти на рахунку платника відсутні, контролюючий орган звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Таким чином, суди дійшли висновку, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме статтями 95-99 ПК України.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Статтею 97 ПК України встановлено порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 97.2 ст. 97 ПК України, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Сервіси для юристів