ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/6099/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - Касьянової О.О., Повідайчик І.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Рідкісні гази" (далі - Товариство)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2015
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016
у справі № 812/1272/15
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 № 0000101500, згідно з яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на 1 951 652 грн. із застосуванням 487 913 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 № 0000111500, за яким платникові зменшено від'ємне значення ПДВ на 522 578 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, у позові відмовлено.
Приймаючи ці судові акти, попередні судові інстанції підтримали правову позицію відповідача у справі щодо заниження платником бази оподаткування ПДВ за операціями з експорту ксенону за ціною нижчою, ніж його собівартість. При цьому суди виходили з того, що операції, спрямовані на досягнення економічного ефекту за рахунок податкової вигоди є такими, що позбавлені ділової мети, а відтак не можуть породжувати податкові наслідки.
Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити даний позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що Інспекцією невірно визначено собівартість виробленої продукції (ксенону) за методом «розподілення витрат», позаяк податковим органом не враховано, що одержаний при виробництві ксенону криптон є супутньою продукцією; реалізація продукції в окремих випадках за ціною нижче собівартості зумовлена необхідністю уникнення надмірних збитків через проведення антитерористичної операції у м. Лисичанськ, де розташовані виробничі потужності Товариства; одержання прибутку внаслідок застосування нульової ставки ПДВ при експорті товару, як це передбачено підпунктом «б» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (далі - ПК), не може розцінюватися як свідчення недобросовісності платника у сфері оподаткування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за лютий 2015 року.
Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 05.08.2015 № 1/12-09-15/00153301, в якому відображено висновок Інспекції про порушення платником вимог пункту 188.1 статті 188 ПК шляхом визначення бази оподаткування операцій з експорту товару (ксенону) за ціною нижчою його собівартості.
При цьому собівартість одиниці продукції (ксенону) визначалася Інспекцією за методом «розподілення витрат», що застосовується при одержанні платником у процесі виробництва кількох видів основних продуктів (у даному разі - ксенон і криптон) без супутньої продукції.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, яка являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
За наказом від 08.04.2014 № 20 «Про облікову політику підприємства Товариства» встановлено порядок визначення виробничої собівартості виробленої продукції при переробці криптоно-ксенонової суміші на чисті гази ксенон та криптон за методом виключення, при якому всі витрати на здійснення виробничого процесу вважаються собівартістю основного продукту (у даному випадку - ксенону), яка зменшується на тверду оцінку попутної продукції (криптону).
Заперечуючи проти правомірності застосування позивачем цього методу визначення собівартості продукції, Інспекція виходила з того, що одержані платником криптон і ксенон є окремими видами готової продукції, а тому їх собівартість має обчислюватися за методом «розподілення витрат» відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373.
Сервіси для юристів