Постанова ВАСУ від 15.03.2016 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/24228/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за позовом ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "ДТЄК Павлоградвугілля" звернулось з позовом про скасування рішення відповідача "Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України" № 1955 від 26 квітня 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зареєстровано в УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язано у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" подавати, обчислювати та сплачувати у встановлені цим Законом строки страхові внески та надавати відповідну інформацію щодо застрахованих осіб.

Позивач зобов'язаний був подати до системи персоніфікованого обліку ПФУ відомості про застраховану особу - ОСОБА_2 за 2005 рік у строк до 01 квітня 2006 року.

Листом від 06 квітня 2012 року № 1-45/3828 позивач надав до органу ПФУ індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за 2005 рік, що підтверджується відповідною відміткою пенсійного фонду.

Актом від 10 квітня 2012 року за № 159 встановлено, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» несвоєчасно надало відомості, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, за 2005 рік на ОСОБА_2, у зв'язку з чим порушено п. 4 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, та п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Правління № 7-6 від 10 серпня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599. При цьому зазначено, що по ОСОБА_2 підлягали сплаті страхові внески у розмірі 3115, 57 грн. - за 2005 рік.

26 червня 2012 року прийнято рішення № 14714 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів ПФУ на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 22743,66 грн. за несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач заявив позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що УПФУ протиправно винесло рішення про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2004 рік на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 21-367а12.

Згідно із ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.