ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 260/1293/24
адміністративні провадження № К/990/16067/25, № К/990/23017/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 260/1293/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Консул», Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Консул» та Військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 (далі також - позивач) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі також - відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Консул» (далі - ТОВ «Нео Консул»), Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, викладені в пунктах 3, 4, 6, 8 листа № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року.
Обґрунтовуючи протиправність спірних вимог, позивач посилається на те, що Військова частина НОМЕР_1 є іншим суб`єктом господарювання - платником ПДВ, який виконує роботи для забезпечення будівництва житла за державні кошти та, відповідно, не має права на використання пільги з оподаткування, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі по тесту - ПК України). Такої пільги не має також TOB «Нео Консул», оскільки у паспортах бюджетних програм Міністерства оборони України за КПКВК 2101020 та 2101190 не відображене як відповідальний виконавець.
Щодо виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач зазначив, що оскільки військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 набули право на таку допомогу в 2021 році, то виплату цієї допомоги в 2022 році не можна віднести до «втрат» або «збитків» позивача чи державного бюджету.
Стосовно перегляду тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач зауважив, що Військова частина НОМЕР_1 не є управителем багатоквартирних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому немає економічної потреби та правової підстави для перегляду тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради № 52 від 16 травня 2016 року.
Стосовно висновку відповідача про завищення вартості поставленого товару на суму 78 106,32 грн на підставі укладених Військовою частиною НОМЕР_1 договорів з різними суб`єктами господарювання про закупівлю товарів позивач зазначив, що із введенням в України воєнного стану Кабінетом Міністрів України установлюється, що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Відповідно, й необхідність здійснення процедур, які були передбачені для неконкурентних (закритих) закупівель: переговори, поетапні переговори, внесення до Реєстру, складення планів, засідання комісій (міжвідомчих комісій), складення й погодження розрахунково-калькуляційних матеріалів, проведення маркетингових досліджень, тощо, не встановлюється (не вимагається). Для укладення державного контракту (договору) достатньо рішення державного замовника (замовника) про його укладення та волевиявлення виконавця (закупівля за імпортом), та калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) в довільній формі (для інших виконавців), при цьому уся відповідальність щодо правильності розрахунку покладається на виконавця, що дозволило позивачу приймати відповідні рішення.
На основі наведених обґрунтувань позивач просив скасувати вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, викладені в пунктах 3, 4, 6, 8 листа № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22 жовтня 2024 року, позов Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 4, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався тим, що будівництво, яке здійснювалось ТОВ «Нео Консул» не може вважатися будівництвом житла в розумінні Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 147, оскільки гуртожитки у вказаному пункту дислокації відсутні у переліку об`єктів, які передбачається фінансувати у 2020, 2021, 2022 роках за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України», що затверджені наказами Міністерства оборони України від 18 червня 2021 року № 168 та від 17 лютого 2022 № 67. Зазначене свідчить про те, що ТОВ «Нео Консул» не є суб`єктом, який звільняється від сплати податку на додану вартість у відповідності до пункту 197.15 статті 197 ПК України, оскільки не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва і не здійснювало будівництво житла за державні кошти.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для включення прибутку в складі ціни є положення статті 19 частини першої пункту 5 Закону України «Про оборонні закупівлі», рівень якого встановлений рішенням Уряду, а саме пунктом 49 Порядку, затвердженого постановою № 363. Також суд вказав, що Законом України від 22 лютого 2024 року Розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оборонні закупівлі» доповнено пунктом 8-1 такого змісту: « 8-1. Положення частини третьої статті 30 цього Закону застосовуються до державних контрактів (договорів) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України, які укладені за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, та/або виконувалися (виконуються) під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Надалі суд першої інстанції виснував, що військова частина НОМЕР_1 не є управителем багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому військова частина НОМЕР_1 , як співвласник вказаного будинку, здійснює оплату наданих послуг з постачання електроенергії для освітлення місць загального користування тощо. Вказані витрати військової частини НОМЕР_1 повністю відшкодовуються за рахунок коштів, отриманих від власників та наймачів квартир будинку на підставі укладених договорів відповідно до тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради № 52 від 16 травня 2016 року. Військова частина НОМЕР_1 , в розпорядженні якої на праві господарського відання перебувають квартири державної форми власності, є співвласником багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , оскільки більшість квартир будинку приватизована та перебуває у приватній власності. Також судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 не є управителем багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не несе жодних витрат, пов`язаних з наданням послуг з управління вказаним багатоквартирним будинком.
Водночас, суд першої інстанції констатував, що нарахування та виплата військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сумі 24 425,94 грн, нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 5 373,71 грн та відшкодування податку з доходів фізичних осіб 4 396,67 грн проведено в порушення частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України, пункту першого розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність пунктів 3, 4, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року та необхідність їх скасування. При цьому пункт 6 вимоги відповідача суд визнав правомірним.
Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився із висновками суду першої інстанції, визнав їх неправомірними, з огляду на що постановою від 11 березня 2025 року скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та відмовив у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції побудував своє рішення на висновках про те, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Апеляційний суд відзначив, що Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вимагає у спірній вимозі від 23 січня 2024 року № 130700-14/158-2024, забезпечення відшкодування (повернення, стягнення) фінансових втрат, що спричинили збитки, в розрізі кожного порушення. Тобто, спірна вимога вказує на стягнення збитків, а усунення порушень, якими завдано матеріальної шкоди (збитків), полягає у відшкодуванні таких збитків (добровільне повернення (стягнення) та надходження коштів до бюджету/установи як наслідок).
Сервіси для юристів