ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/28702/25
адміністративне провадження № К/990/20675/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури в інтересах Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (прийняту у складі головуючого судді Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року (прийняту у складі головуючої судді: Залімського І. Г., суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.) у справі №240/28702/25 за адміністративним позовом Житомирської обласної прокуратури в інтересах Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого Господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2025 року прокурор Житомирської обласної прокуратури (далі - позивач, прокурор) який діє в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Сирницька» на площі 78,2 га та зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Сирницька» на площі 78,2 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 391 Лісового кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Департамент екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації та Державна екологічна інспекція Поліського округу не вживають належних заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Зокрема, це стосується контролю за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Сирницька» (площею 78,2 га) з метою внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру та встановлення охоронної зони в порядку, визначеному ст. 39 Лісового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор не довів наявності передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) виключних підстав для представництва інтересів держави в суді.
Проаналізувавши положення частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ, суди зазначили, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Суди першої та апеляційної інстанції зауважили, що жодних обставин, які перешкоджають Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації та Державній екологічній інспекції Поліського округу звернутися до суду з позовом на захист порушеного права, не наведено ні в обґрунтуванні прокурора, ні у листах зазначених органів.
Суди також наголосили на тому, що самого лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважені органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження, недостатньо для прийняття позовної заяви до розгляду. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органах державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
Сервіси для юристів