ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" липня 2015 р. м. Київ К-35776/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Амєліна С.Є.,
Швеця В.В,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого грошового забезпечення за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого грошового забезпечення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду Донецької області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_4, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 19 серпня 2009 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області провести перерахунок ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, щомісячного грошового утримання судді, додаткового посадового окладу до відпустки, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області донарахувати та виплатити ОСОБА_4 щомісячне грошове утримання та суми додаткового посадового окладу до відпустки з донарахованих сум заробітної плати. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області, починаючи з 01 червня 2010 року, здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_4 заробітної плати у відповідності до вимог діючого законодавства без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року. В абзаці дев'ятому резолютивної частини постанови після слів «починаючи з 01 червня 2010 року» доповнено словами «по 31 серпня 2010 року». В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року залишено без змін.
Міністерство фінансів України, не погодилось з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та на постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року, і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини по справі.
Позивач працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області. з 1994 року по теперішній час. Згідно довідок апеляційного суду Донецької області № 965, № 966, № 967, № 968, № 969, заробітна її плата нараховувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» з січня 2006 року по травень 2010 року. Довідкою апеляційного суду Донецької області підтверджено, що перерахунок посадового окладу позивача за період з серпня 2009 року по червень 2010 року не проводився.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 01.01.2006) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Питанням даного спору є правомірність дій відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не погоджується судова колегія Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.
Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.
Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".
Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.
Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сервіси для юристів