ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/27209/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року по справі № 818/1315/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014 року №0000321818, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «орендна плата» в загальному розмірі 5442 грн. 44 коп., у тому числі: за основним платежем - на 3628 грн. 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 1814 грн. 15 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014 року №0000321818 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 5008 грн. 35 коп., з яких: за основним платежем 3338 грн. 90коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1669 грн. 45 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У подальшому Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в решті рішення судів залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, а також беручи до уваги позицію Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 27 грудня 2006 року між позивачем та Селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачу надана у користування земельна ділянка загальною площею 1,4946 га, в тому числі під капітальною одноповерховою будівлею - 0,2698 га, під проїздами та площадками - 1,2248 га.
08 лютого 2007 року між Селищною радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки комерційного призначення, яка знаходиться на території Селищної ради, згідно з яким позивачу надана в користування земельна ділянка загальною площею 0,4811 га, в тому числі: забудованих земель - 0,4811 га, з них: землі, які використовуються в комерційних цілях, - 0,4811 га, в тому числі під капітальною забудовою - 0,2238 га, під проїздами та площадками - 0,2573 га, відповідно дольових часток в об'єкті нерухомого майна: 1/3 частини ОСОБА_3, 2/3 частини ОСОБА_4 Договір укладено терміном до 13 липня 2055 року.
23 квітня 2007 року до договору оренди землі від 8 лютого 2007 року складена угода про внесення змін, пунктом 2 якої визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 325822 грн. 80 коп., у тому числі капітальна одноповерхова забудова - 58816 грн. 40коп. та під проїздами та площадками - 267006 грн. 40 коп.
Пунктом 8 договору оренди землі від 27 грудня 2006 року та пунктом 8 угоди про внесення змін до договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, укладеними з Селищною радою, передбачено, що розмір орендної плати за рік становить 1 % від нормативної грошової оцінки земель під проїздами та площадками.
08 квітня 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2014 рік, поданій 12 грудня 2014 року позивачем, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2014 року.
30 квітня 2014 року на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «орендна плата» на 5442 грн. 44 коп., у тому числі: за основним платежем - на 3628 грн. 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 1814 грн. 15 коп.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суди виходили з того, що позивач правомірно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної і комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, визначених договором, замість встановлених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК 3 %.
Однак, з такими висновками судів колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-XIV.
Сервіси для юристів