ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/47495/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати,
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати з 28.03.2015р. по день ухвалення судом постанови відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати з 28.03.2015р. по день ухвалення судом постанови відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, премій та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює в Комінтернівському районному суді м.Харкова з 26.04.1994р. й з 03.03.2014р. - на посаді заступника керівника апарату цього суду, а також має 10 ранг державного службовця, що відповідає 5 категорії.
При цьому, заробітна плата (у тому числі й після 28.03.2015р.) нараховувалась та виплачувалась позивачці відповідачем у розмірах, передбачених Додатком №47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Вважаючи, що такими діями відповідача порушено її права, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у даній справі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що у відповідача немає юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком №47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, а отже виплата заробітної плати може здійснюватись в межах затвердженого фонду оплати праці.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість частиною 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010р.) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.
Водночас відповідно до ст.149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу.
У свою чергу, за змістом ч.7 ст.33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006р. у редакції постанови Кабінету Міністрів України №700 від 12.05.2007р.).
При цьому, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №482 від 20.05.2009р. коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» становила 1218,00 грн.
З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.
Сервіси для юристів