ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/29895/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Гончар Л.Я., Донець О.Є.
при секретарі судового засідання Коцюрба В.М.
з участю представника відповідача - Богач М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингулярність»
до відповідача Південної митниці Міндоходів
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
2.08.2013р. до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Південної митниці Міндоходів (далі Митниця) звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сингулярність» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив скасувати її рішення щодо визначення митної вартості та зобов'язати відповідача скласти висновок про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів і направити його до Державного казначейства України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів щодо незаконності дій митного органу при визначенні митної вартості.
У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Митниці підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надано декларацію митної вартості від 25.06.2013р.
Митницею шляхом електронного листування було витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару та після завершення процедури консультацій, 4.07.2013р. прийнято рішення про коригування митної вартості і визначенні її за резервним методом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України. Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 2242 КАС України Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду України від 2.06.2015р. (справа №21-498а15) зазначено :
Сервіси для юристів