ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" квітня 2017 р. м. Київ К/800/12330/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 (позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, ДПІ) від 21.08.2015 року, яким ОСОБА_4 визначено грошове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25000,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 05.01.2016 року № 69-23 про сплату ОСОБА_4 податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням у сумі 25000,00 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідно до вимог ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) автомобіль MITSUBISHI Pajero Wagon 2013 року випуску має об'єм двигуна двигуна 3200 куб.см., а отже строк використання якого у межах до 5 років ще не сплинув, даний автомобіль у 2015 році є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому оскаржувана вимога податкового органу також є правомірною.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що транспортний податок встановлений у 2015 році повинен сплачувати лише у 2016 році, оскільки базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення було винесене з порушенням податковим органом принципів стабільності, розсудливості та презумпції правомірності рішень платника податків.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Позивач у 2013 році придбав автомобіль MITSUBISHI Pajero Wagon 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3200 куб.см.
21.08.2015 відповідачем на підставі п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення № 5749-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн.
15.09.2015 року позивачу направлено рекомендованим поштовим відправленням оскаржуване рішення, яке повернулось на адресу позивача з відміткою пошти про неможливість вручення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон щодо реформи) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Законом щодо реформи було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.
Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції Закону щодо реформи, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Сервіси для юристів