ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 лютого 2024 року
справа № 480/3047/23
адміністративне провадження № К/990/1531/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року (суддя - Савицька Н. В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (колегія суддів: Бегунц А. О., Рєзнікова С. С., Мельнікова Л. В.)
у справі №480/3047/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»
до Головного управління ДПС у Сумській області,
третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року:
- №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень;
- №8718280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 2 825 452,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 282 545,20 гривень;
- №8818280703 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 933 849 гривень.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, позов задоволено повністю.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2023 року №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень, суди, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що відповідач в акті перевірки підтвердив належне оформлення господарських операцій та належне відображення їх у бухгалтерському обліку. Спірна сума до бюджетного відшкодування розрахована позивачем внаслідок укладення господарської операції та відповідної передплати за товар, що слугувало першою подією для належного формування податкового кредиту та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є підставою для відшкодування суми бюджетного відшкодування за фактично сплачений постачальникам товар/ послугу.
Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 04 січня 2023 року №8718280703 та №8818280703 стали висновки Акта стосовно завищення податкового кредиту, а саме: на 4495661,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних, від моменту складання яких до моменту декларування податкового кредиту минуло більше 1095 днів; на 269091,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по «нереальних» операціях з придбання продукції у «ризикових» постачальників.
Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач зробив помилковий висновок про завищення податкового кредиту на 4495661,00 гривень, оскільки позивач включив суми податку на додану вартість по зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до складу податкового кредиту звітних періодів протягом 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних.
Також суди зазначили, що перебіг строку для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позивачем віднесено до податкового кредиту за лютий 2022 року суму податку на додану вартість в розмірі 162995,29 гривень по податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН.
Крім того, суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що наведені в Акті первинні бухгалтерські документи (накладні, платіжні доручення) та податкові документи (податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН), є підставою для відображення операцій в податковому обліку Товариства та надають право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні отриманої продукції постачальникам, до податкового кредиту відповідних періодів, і як наслідок на заявлення до бюджетного відшкодування. При цьому, в Акті не зазначається про те, що первинні документи мають дефекти форми, змісту або походження, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.
Cуди зазначили, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Окрім того, Товариство позбавлене можливості впливати на своїх контрагентів та на їх постачальників, в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.
Всі припущення щодо нібито нереальності господарських операцій зроблені відповідачем виключно на підставі баз даних та аналізу податкової звітності, жодної зустрічної перевірки та/або звірки щодо постачальників позивача та їх контрагентів не зроблено. Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів щодо невідповідності первинних та бухгалтерських документів, які б підтверджували неможливість здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та третіми особами.
Сервіси для юристів