ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2014 року м. Київ К/9991/1415/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010
у справі № 2-а-11387/08/1570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси
про визнання протиправним дій, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:
Подано позов про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі направлень на перевірку від 08.08.2008 № 001278/1121 та від 14.08.2008 № 001281/1141 та наказів відповідача від 08.08.2008 № 934 та від 14.08.2008 № 848; скасування наказів відповідача від 08.08.2008 № 934 та від 14.08.2008 № 848; визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивачки за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 на підставі вищезазначених направлень та наказів; визнання протиправними дій відповідача щодо висновків акту перевірки від 21.08.2008 № 8464/160/17-112/НОМЕР_1; визнання протиправними дій відповідача щодо невручення позивачці податкових повідомлень-рішень від 29.08.2008 № 0034001701/0 та № 0034011701/0; скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2008 № 0034001701/0 та № 0034011701/0.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 29.08.2008 № 0034001701/0 про визначення позивачці податкового зобов'язання в сумі 44613,60 грн. основного платежу та 21732,82 грн. штрафних санкцій та від 29.08.2008 № 0034011701/0 про визначення позивачеці податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 37469,25 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та відмовлено в задоволенні позову. У решті (в частині відмови в задоволенні позову) постанову суду першої інстанції - залишено без змін.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити постанову суду першої інстанції в силі. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, п. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ч. 2 ст. 159, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи порушення наведених норм законів, позивачка наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги встановлений судом першої інстанції факт відсутності підстав для проведення перевірки, факт невручення позивачці податкових повідомлень-рішень, неправильність визначення суми доходу на підставі сумарних показників Книг обліку доходів і витрат та в результаті врахування доходу, отриманого в російських рублях на рахунок в АБ «Південний», неврахування судом обставин, що Книга обліку доходів і витрат містить показники безготівкового обороту (доходу) на розрахунковому рахунку позивачки, а інші Книги - тільки готівковий оборот, неврахування даних у виписках банку, кредитних договорів про перерахування сум кредитів в безготівковій формі, що не відповідають записам в Книзі обліку доходів і витрат № 1271, а також факт неправильного ведення Книг доходів і витрат, за порушення якого застосовується окрема відповідальність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
На підставі наказів від 08.08.2008 № 934 та від 14.08.2008 № 949 та направлень на перевірки від 08.08.2908 № 001278/1121, від 14.08.2008 № 00128/1141 посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивачки за період з 02.07.2005 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 21.08.2008 № 8464/160/17-112/НОМЕР_1.
Підставою для проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності податковим органом визначено п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ - виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Позивачці не було надано письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, потреба у перевірці яких виникла у контролюючого органу. Зміст наданого запиту полягав у тому, щоб позичка надала податковому органу всі документи податкового обліку за певний час для перевірки без зазначення мотивів та правових підстав її проведення.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, встановивши наведені вище обставини, відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо видачі наказу та направлень на перевірку, щодо проведення перевірки, а також щодо викладення висновків акту перевірки. При цьому обґрунтувань для відмови в позові в цій частині суди не навели.
Суд касаційної інстанції погоджується з необхідністю відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо видачі наказу та направлень на перевірку, щодо проведення перевірки та щодо викладення висновків акту перевірки, але при цьому виходить з таких мотивів.
Недотримання контролюючим органом встановлених ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ вимог щодо підстав та порядку проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) є порушенням суб'єктивних прав платника податків.
Утім, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся і перевірка фактично проведена, суд повинен надати правову оцінку суті виявлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства.
Таким чином, зважаючи на допуск до проведення перевірки та фактичне її проведення, позов, спрямований на оскарження дій контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірок, задоволенню не підлягає.
Сервіси для юристів