ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2016 року м. Київ П/800/390/16
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
суддів: Бухтіярової І.О.,
Веденяпіна О.А.,
Олендера І.Я.,
Приходько І.В.,
секретар судового засідання - Савченко А.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Могильов Анатолій Володимирович, про зобов'язання прийняти рішення,
встановив:
ОСОБА_4 пред'явив позов до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, в якому просить зобов'язати Президента України Порошенка П.О. прийняти рішення про поновлення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій частині України, видавши відповідний указ або розпорядження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, як конституційна інституція України, не зважаючи на протиправне захоплення її приміщень в м. Сімферополі в лютому 2014 року, продовжує мати передбачені діючим законодавством України дієздатність, правоздатність, повноваження та юрисдикцію. Так само Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, як керівник та посадова особа вказаного державного, конституційного органу не був звільнений з вказаної посади належним (законним) чином (порядком). Тому позивач вважає, що припинення діяльності Уряду Автономної Республіки Крим є грубим порушенням конституційного ладу України та прямих норм Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим, а він, як громадянин України - мешканець Автономної Республіки Крим позбавлений свого конституційного та законного права брати участь у вирішенні питань Автономної Республіки Крим у зв'язку із відсутністю відповідного органу на материковій території України. Вказує, що поновлення діяльності (роботи, функціонування) Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій (не окупованій) території України поновить його порушені конституційні права. На думку позивача, Президент України Порошенко П.О. як гарант додержання Конституції України повинен гарантувати статус і повноваження Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати Президента України прийняти рішення про поновлення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій частині України, видавши відповідний указ або розпорядження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовну заяву не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.
Аналіз норм статей 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.
Глава 6 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.
До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України, Президента України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) постанов, указів, розпоряджень, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду України у справі про фінансування судів від 24 червня 1999 року № 6-рп/99.
Сервіси для юристів