ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 804/481/17
адміністративне провадження № К/9901/5585/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Шишов О.О., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року (Судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),
у справі № 804/481/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
ВСТАНОВИВ:
17.01.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року №121856-13, яким позивачеві визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн (т. 1 а.с. 5-7).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з посиланням на правомірність прийняття вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, оскільки за встановленими судом обставинами справи, транспортний засіб позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (т.1 а.с. 40-43).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 року № 121856-13 з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів, що середньоринкова вартість автомобіля позивача у 2016 році становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року (т. 1 а.с. 114-115).
За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду 15.05.2018 року скасовано вищенаведену постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі № 804/481/17 (т. 1 а.с. 139-146). Мотивуючи вказаний висновок, Верховний Суд посилався на правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивач є власником автомобіля (марки Mercedes-Benz, модель GL 500, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 4663 см. куб. тип палива бензин), що в розумінні положень Методики (п. 5) є аналогічним автомобілем одного виробника зазначеним в інформації, яка отримана від Мінекономрозвитку, в яких збігаються ознаки та параметри. У зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції, що транспортний засіб позивача належав до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році (т. 1 а.с. 139-146).
14.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №804/481/17 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, з посиланням на те, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом не була встановлена істотна обставина, що стягнення з ОСОБА_1 транспортного податку, який є предметом розгляду в цій справі, має бути здійснено в порядку та на підставах, передбачених рішенням Криворізької міської ради від 21.01.2016 №716-35/VI «Про місцеві податки та збори», що зафіксовано в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 804/481/17. Проте з аналізу рішення Криворізької міської ради від 21.01.2016 №716-35/VI слідує, що ОСОБА_1 , як фізична особа, яка постійно проживає та зареєстрована за межами міста Кривий Ріг не є платником транспортного податку в 2016 році (т. 1 а.с. 152-153).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року у справі № 804/481/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/481/17. Залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі № 804/481/17 (т. 1 а.с. 150, 151-152).
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції внаслідок розгляду справи за її відсутності без жодних повідомлень про дату, час і місце судового засідання, враховуючи вимоги п. 3 ч. 3 статті 353 КАС України просила скасувати вищенаведену постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вищенаведені підстави касаційного оскарження, скаржник звернула увагу, що не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року, вона звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, проте жодних повідомлень до 14 лютого 2019 року від суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а тільки 14 лютого 2019 року отримала постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами апеляційного перегляду, якою відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги і залишено без змін вищенаведену ухвалу суду першої інстанції. Проте позивач звернула увагу, що 07.12.2018 року судом апеляційної інстанції була прийнята ухвала, якою було відкрито апеляційне провадження у даній справі та копію якої ніби то було надіслано позивачу та надано право на надання доказів у справі. Однак вказану ухвалу, як і жодного повідомлення про дату, час і місце судового засідання по справі вона не отримувала. Також зауважила, що в цей же день 07.12.2018 року судом апеляційної інстанції була прийнята ще одна ухвала (про закінчення підготовки і призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження), в якій зазначено, що перша ухвала (про відкриття апеляційного провадження) нібито вже надіслана позивачу, що за її доводами не відповідає дійсності, оскільки перша ухвала фізично не могла дійти поштою в той же день і пізніше на її адресу не надходила. Отже враховуючи усе вищевикладене позивач вважає, що справа розглянута за її відсутності з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до п. 3 ч. 3 статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 24.01.2019 року із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 1-2).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на касаційну скаргу, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача на адресу Суду не надходив, що у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди позивача із висновками суду апеляційної інстанції, які слугували підставою для залишення без змін ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 804/481/17 про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року за нововиявленими обставинами. Тому враховуючи межі касаційного перегляду, передбачені вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги в контексті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Переходячи до спірних процесуальних питань, колегія суддів звертає увагу, що підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також порядок відкриття проваджень у наведених справах і призначення їх до розгляду судом першої інстанції та прийняття відповідних рішень за результатами їх розгляду, а також і апеляційний перегляд судових рішень з процесуальними вимогами щодо відкриття апеляційного провадження, призначення справи до апеляційного розгляду, повідомлення сторін про розгляд справи та ухвалення рішення за результатами апеляційного перегляду, передбачені вимогами Кодексу адміністративного судочинства далі - КАС України (в ред. після 15.12.2017 року).
Так, у відповідності до вимог частини 1, пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
У відповідності до вимог частини 1 статті 368 КАС України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Сервіси для юристів