ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/18327/24
адміністративне провадження № К/990/12085/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Яковенко М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 (Єфанова О.В.),
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 (Судді: Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.),
у справі №160/18327/24
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Київська митниця) в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову Київської митниці Держмитслужби України щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 14.10.2023 №23UA100340325921U1, викладену в листі від 05.06.2024 року № 7.8-2/15-02/13/10755;
- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби України внести зміни до електронної митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості транспортного засобу марки VOLVO, модель S60, ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова/шасі) - НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на внесенні змін до митної декларації, оскільки митну вартість автомобіля було безпідставно визначено декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) за «резервним» другорядним методом; зокрема, позивач посилається на те, що із відповіді від 31.10.2023 року Київської митниці на інформаційний запит позивача, останньою встановлено відсутність будь-яких консультацій декларанта із митницею щодо визначення митної вартості автомобіля, а також відсутність в додатках до митної декларації документів, що підтверджують вартість автомобіля (експортна декларація, підтвердження вивозу авто та копія підтвердження переказу коштів), у зв`язку з чим, позивачем в подальшому було направлено відповідачу заяву від 05.05.2024 року № 1 щодо внесення змін до відповідних граф електронної митної декларації (далі -МД) від 14.10.2023 року № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості автомобіля з відповідними підтверджуючими документами купівлі авто і понесенням відповідних витрат, але відповідачем протиправно відмовлено у внесенні таких змін до митної декларації з посиланням на раніше обраний самостійно метод митної вартості, що власне і слугувало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
При цьому позивач наполягала на необхідності застосування до спірних правовідносин висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №809/984/18 (адміністративне провадження №К/9901/373/19), в яких Судом наголошено, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін, а при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення (а.с. 1-11, 20-21).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 65-67, 100-101). Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст. 257 та 269 Митного кодексу України, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 та від 29.01.2019 у справі №813/347/18 дійшов висновку про відсутність протиправності дій митного органу, оскільки під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем і митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів та погодився з митною вартістю, визначеною декларантом (а.с. 65-67).
За наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, додатково зазначивши, що у відповідності до п. 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, у тому числі, за самостійним рішенням декларанта про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів, але за умови, що таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету. Проте у спірних правовідносинах внаслідок заявлених позивачем змін (до митної декларації) відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не припустимо відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 100-101).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМУ № 450 від 21.05.2012 та без врахування правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 23.11.20220 у справі №809/984/18 та від 31.03.2023 у справі № 813/1046/15.
Зокрема, за доводами скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про те, що «внаслідок змін, про які просив позивач відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не відповідає чинному законодавству», суперечать вищенаведеним висновкам Верховного Суду, у відповідності до яких, «до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення, декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що це стосується перерахунку митних платежів».
До того ж, враховуючи те, що судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилаючись на підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України зазначила, що дана справа має виняткове значення для неї, оскільки вона є внутрішньо-переміщеною особою, виховує двох дітей, в зв`язку із діями країни-агресора була вимушена переміститися разом із родиною до іншої області, де не має ані власного мешкання, ані можливості отримувати дохід, в зв`язку із неправомірними діями представника (декларанта), який під час декларування з невідомо яких причин завищив митну вартість придбаного автомобіля, остання переплатила 23 188,57 грн митних платежів, що є для неї значною сумою.
На підставі вищевикладеного, позивач просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про задоволення позову (а.с. 105-107).
В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на відсутність протиправних дій митного органу при відмові у внесенні змін до митної декларації, оскільки під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем і митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів та погодився з митною вартістю, самостійно визначеною декларантом (а.с. 121-123).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі з метою перевірки правильності ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій в межах вищенаведених доводів позивача, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в поряду письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Сервіси для юристів