ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа №560/12179/24
адміністративне провадження № К/990/4586/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (постановлене суддею-доповідачем Печеного Є.В.), та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Драчук Т. О., суддів: Полотнянка Ю.П., Смілянця Е. С.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якій просив:
визнати протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 липня 2021 року доплати до пенсії, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року №713 (далі - постанова КМУ №713);
зобов`язати Управління перерахувати та виплатити з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713, виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 25 березня 2021 року у справі №560/1923/21, без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). Зазначає, що відмова відповідача у виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713 є протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 липня 2021 року доплати до пенсії згідно постанови КМУ №713;
Зобов`язано Управління перерахувати та виплатити з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713 виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення від 25 березня 2021 року у справі №560/1923/21, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перерахунок пенсії позивача, здійснений після 01 березня 2018 року на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права на належний розмір пенсії, право на який виникло до цієї дати, не є перерахунком у розумінні абзацу третього пункту 1 постанови КМУ №713, оскільки не пов`язаний із підвищенням грошового забезпечення на підставі нормативно-правового акта, а відтак не виключає права позивача на щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. За таких обставин суди дійшли висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо відмови у нарахуванні та виплаті зазначеної доплати та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату з 01 липня 2021 року, водночас відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання здійснювати виплату без обмеження максимальним розміром як таких, що спрямовані на регулювання правовідносин на майбутнє.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить Верховний Суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили положення статей 90, 122, 123, 242 КАС України.
7. Скаржник звертає увагу Суду на те, що позивач звернувся до суду лише 20 серпня 2024 року, оскаржуючи дії щодо нарахування виплат з 01 липня 2021 року, чим значно пропустив встановлений законом шестимісячний строк. На думку скаржника, пенсія є щомісячним платежем, тому про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися безпосередньо з моменту отримання виплати у меншому розмірі, а триваюча пасивна поведінка не є поважною причиною пропуску строку.
8. Крім того, скаржник вважає, що суди безпідставно не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
9. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у якій зазначено, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Сервіси для юристів