ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 120/392/26
адміністративне провадження № К/990/10680/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 (суддя Бошкова Ю. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 (головуючий суддя Мацький Є. М., судді Залімський І. Г., Сушко О. О.) у справі № 120/392/26 за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (далі також відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області щодо незабезпечення випускникам 2023-2025 років загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Могилів-Подільської міської ради, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлений батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV);
- зобов`язати Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області нарахувати та виплатити випускникам 2023-2025 років загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Могилів-Подільської міської ради, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV у розмірах, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2026, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026, позовну заяву Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
3. Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в цій справі прокурор фактично звернувся не в інтересах держави, а в інтересах громадян (дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), що не передбачено Конституцією України, а отже, прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.
4. Суди попередніх інстанцій застосували висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, згідно з якими обраний прокурором спосіб звернення до суду не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. До Верховного Суду 09.03.2026 надійшла касаційна скарга Керівника Вінницької обласної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026, а справу № 120/392/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 5, 19 Конституції України, статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а також порушили норми процесуального права, передбачені статтями 2, 5, 6, 53, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що обраний прокурором спосіб звернення до суду не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства та соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а фактично стосується захисту індивідуально визначених прав та інтересів конкретних осіб, зазначених у позовній заяві.
8. У касаційній скарзі Керівник Вінницької обласної прокуратури наголошує, що в межах спірних правовідносин, охоронюваний законом інтерес полягає в реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій - дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
9. Керівник Вінницької обласної прокуратури також наголошує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17, а також у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а щодо застосування статті 23 Закону № 1697-VII при визначенні підстав для представництва інтересів держави.
10. Скаржник наголошує, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
11. Ураховуючи, що в спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність органу місцевого самоврядування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави, що є підставою самостійного звернення прокурора з позовом до суду.
12. Додатковим обґрунтуванням підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави у сфері охорони дитинства, у тому числі захисту прав дітей вразливої категорії, стало прийняття 17.01.2020 Верховною Радою України постанови № 483-IX «Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані на захист прав дитини в Україні» (далі - Постанова № 483-IX), у якій, серед іншого, доручено Офісу Генерального прокурора відповідно до змін, внесених до Конституції України щодо правосуддя, в межах повноважень вжити заходів для захисту інтересів держави, зокрема прав дітей (пункт З Постанови № 483-IX).
13. На переконання скаржника, законодавець вважає «захист прав дітей» складовою частиною «захисту інтересу держави», про що прямо зазначено в нормі. При цьому, в преамбулі Постанови № 483-IX констатується факт накопичення проблемних питань щодо захисту дітей, а перед Офісом Генерального прокурора ставиться завдання вжити заходи для їх захисту, у тому числі шляхом застосування представницьких повноважень.
14. Отже, прокурор звернувся до суду із вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Позиція інших учасників справи
Сервіси для юристів