ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа №120/3414/25
адміністративне провадження № К/990/2914/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (прийняте суддею-доповідачем Сало П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Граб Л.С., Сторчака В. Ю.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850);
- зобов`язати відповідача згідно з пунктом 9 Порядку №850 у місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку документів прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відмова Міністерства внутрішніх справ України у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 4 Порядку № 850, який регулює виключно випадки перегляду вже призначеної допомоги у межах безперервного статусу інвалідності. На переконання позивача, встановлення йому у 2019 році ІІ групи інвалідності має характер первинного, оскільки після спливу строку дії інвалідності, встановленої у 2011 році, він не мав чинного статусу особи з інвалідністю.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлення позивачу у 2019 році ІІ групи інвалідності за результатами первинного огляду МСЕК є самостійною юридичною підставою для виникнення права на одноразову грошову допомогу, а не наслідком перегляду чи підвищення раніше встановленої інвалідності, оскільки після спливу строку дії інвалідності, визначеної у 2011 році, позивач не мав безперервного статусу особи з інвалідністю. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню механізм, передбачений пунктом 3 Порядку № 850, як до випадку первинного встановлення інвалідності, тоді як положення пункту 4 цього Порядку щодо дворічного строку для виплати різниці у разі підвищення групи інвалідності не підлягають застосуванню через відсутність юридичного зв`язку між інвалідністю, встановленою у 2011 році, та інвалідністю, встановленою у 2019 році.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 4 Порядку №850, порушили вимоги статей 78, 242 КАС України, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17, від 15 січня 2024 року у справі №240/4317/23.
7. Скаржник наголошує, що згідно з пунктом 4 Порядку №850, виплата різниці між сумами допомоги можлива лише у разі встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
8. У постанові від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17 Верховний Суд зазначив, що цей строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності незалежно від того, чи відбулося це до, чи після 31 жовтня 2015 року. Оскільки між 2011 роком (первинна група) та 2019 роком (повторна група) минуло понад два роки, право на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відсутнє.
9. Скаржник вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що тривала перерва у статусі особи з інвалідністю (з 2012 по 2019 роки) розриває юридичний зв`язок між медичними оглядами позивача. Крім того, обидві групи інвалідності (ІІІ та ІІ) встановлені за однією причиною - захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
10. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі №240/4317/23, скаржник вказує, що за наявності фактів попередніх обстежень, будь-яке наступне встановлення інвалідності за тим самим захворюванням є повторним оглядом у розумінні законодавства.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 19 січня 2026 року.
Сервіси для юристів