ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/37989/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Заплазське хлібоприймальне підприємство» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Заплазське хлібоприймальне підприємство» (далі - позивач, ПрАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0000332300, № 0000342300, № 0000352300 від 19.05.2011 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Любашівську міжрайонну державну податкову інспекцію Одеської області замінено правонаступником Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що операції по придбанню позивачем інформаційно-консультативних послуг на суму 500000грн. у ПП «Квантор плюс» є безтоварними і не були призначені для використання у фінансово-господарській діяльності Товариства. Відсутні первинні документи, які свідчать про факт здійснення господарської операції (консультативних послуг). Крім того, позивачем не надано необхідні документи, які підтверджують, що рішення акціонерів про виплату дивідендів за підсумками роботи у 2009 року не приймалось та платником податку протиправно не нараховувались та не вносились до бюджету авансові внески з податку на прибуток.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Посадовими особами відповідача, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2011 року, на підставі направлення на перевірку №165/2300/00955348 від 21.03.2011 року та наказів № 139 від 24.02.2011 року про проведення перевірки та №327 від 19.04.2011 року про продовження терміну перевірки, була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №367/2300/00955348 від 05.05.2011 року (том 1 а.с.9-81).
У вказаному акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог: п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 104167 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 104167 грн.; порушення вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 83333 грн., у тому числі в квітні 2010 року в сумі 83333 грн.; порушення вимог п.п.7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині несплати авансового внеску податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в розмірі 692100 грн.; порушення вимог ст. 8 та 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 483,53 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено:
- податкове повідомлення-рішення № 0000332300 від 19.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у тому числі: за основним платежем 104167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26042,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000342300 від 19.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у тому числі: за основним платежем 692100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173025,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000352300 від 19.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у тому числі: за основним платежем 83333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20833,00 грн.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Щодо податкового повідомлення рішення № 0000342300 від 19.05.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у тому числі: за основним платежем 692100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173025,00 грн., суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Підпунктом 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
При цьому, зазначена норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).
Відповідно до ч. 2 ст. 159 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату або невиплату не може бути вирішене в інший спосіб, ніж передбачено статутом товариства та законом, який не обмежує акціонерне товариство у виборі питань, що можуть бути віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
З матеріалів справи вбачається, що вищим керівним органом ВАТ «Заплазське хлібоприймальне підприємство», правонаступником якого є позивач, були загальні збори, до компетенції яких належало затвердження порядку розподілу прибутку та прийняття рішення про виплати дивідендів.
Сервіси для юристів