Постанова ВАСУ від 12.04.2017 року у справі №800/111/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ справа № 800/111/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Голубєвої Г.К.,

суддів Борисенко І.В.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

Юрченко В.П.

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Петренка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 02.02.2017 року він направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України запит на доступ до публічної інформації шляхом ознайомлення з інформацією, яка міститься в досьє окремих кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. 10.02.2017 р. відповідач надіслав відповідь, в якій відмовив у доступі до публічної інформації, запитаної позивачем. При цьому Комісія обґрунтовує відмову тим, що з огляду на відсутність можливості забезпечення (на час звернення із запитом) функціонування роботи автоматизованої системи ведення досьє кандидатів на посаду судді та наявність в них інформації, загальний доступ до якої обмежено, ознайомлення з досьє кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду в інший спосіб, ніж через роботу автоматизованої системи ведення досьє, не вбачається можливим.

Позивач вважає, що відмова відповідача у задоволенні його запиту на доступ до публічної інформації шляхом ознайомлення з інформацією, яка міститься в досьє окремих кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду згідно переліку, є протиправною, порушує вимоги законодавства України і міжнародного законодавства, законні права і інтереси позивача і суспільства в цілому, у зв'язку з чим просив:

- визнати дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а саме відмову у наданні доступу до публічної інформації, протиправними;

- зобов'язати Комісію надати доступ до публічної інформації відповідно до запиту позивача від 02.02.2017 року, а саме надати інформацією, яка міститься в досьє вищезазначених кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Серед іншого, зокрема, наголосив на тому, що а ні у запиті на отримання публічної інформації направленого до Комісії, ні у позовній заяві, з якою він звертається до Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_13 не вказував, з якою інформацією з досьє кандидатів він мав намір ознайомитись та яка саме інформація його цікавить, а відтак твердження позивача щодо безпідставної відмови йому у наданні такої інформації є необґрунтованими та безпідставними. Окрім того, Комісія зазначає, що на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в розділі «Конкурс до Верховного Суду», розміщено близько 300 досьє кандидатів на посаду судді касаційних судів у складі Верховного Суду, які є доступними для перегляду усіма громадянами, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

02 лютого 2017 року Позивач направив до Комісії запит на отримання публічної інформації (вх. № К/ел-173/17/2 від 06.02.2017), в якому просив надати можливість для ознайомлення із інформацією з досьє кандидатів на посади суддів Верховного Суду, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

За результатами розгляду вказаного запиту Комісією було надано відповідь (вих. №К-1170/17 від 10.02.2017), в якій ОСОБА_13 було роз'яснено положення статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 6.1, 6.3 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 15.11.2016 №150/зп-16 (далі - Порядок), стосовно порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, про правила повного та безпосереднього доступу до цих досьє, а також, що до початку функціонування автоматизованої системи досьє кандидатів на посаду судді формуються і ведуться у паперовій формі, загальний доступ до якої не забезпечується. Також було повідомлено, що з огляду на відсутність можливості забезпечення (на час звернення із запитом) функціонування роботи автоматизованої системи ведення досьє кандидатів на посаду судді та наявність в них інформації загальний доступ до якої обмежено, ознайомлення з досьє кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду не вбачається можливим.

Позивач стверджує, що Комісія, протиправно відмовляючи йому у доступі до суспільно значущої публічної інформації, а саме, до інформації з досьє кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, порушила вимоги Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про доступ до публічної інформації». Отже, суть спору полягає у протиправній, на думку Позивача, відмові йому у доступі до публічної інформації.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність дій, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.