ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
ПОСТАНОВА
Іменем України
"12" квітня 2016 р. №К/800/55251/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014у справі №826/3290/14 за позовомПриватного підприємства «Толеран» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Толеран» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо формування в акті позапланової документальної перевірки від 29.01.2014 висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Мейнстрім ЛТД», ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «ГК «ДДМ»; визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі щодо корегування показників податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013 р.; зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 січня 2014 року посадовцями ДПІ у Дніпровському районі проведено перевірку і складено акт № 111/26-53-22-01-21-33345913 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Толеран» з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Мейнстрім ЛТД», ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «ГК «ДДМ» за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013 р.».
Згідно висновків цього акта встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій щодо придбання робіт (послуг) у ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Мейнстрім ЛТД», ТОВ «МК-Технолоджи» та ТОВ «ГК «ДДМ», що призвело до порушень ст.ст. 185, 188, 187, 198, 201 Податкового кодексу України.
Такий висновок органу доходів та зборів обґрунтовано тим, що укладені позивачем із названими контрагентами правочини суперечать ст.ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем були відкориговані показники податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Толеран» за січень-жовтень 2013 року в АІС «Податковий блок».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновки відповідача про те, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Спецекспертгруп», ТОВ «Мейнстрім ЛТД», ТОВ «МК-Технолоджи», ТОВ «ГК «ДДМ» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, є передчасними, документально непідтвердженими та зробленими з перевищенням наданих відповідачу законом повноважень. Зокрема, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, а також на внесення змін (коригування) до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкової звітності з податку на додану вартість без винесення податкового повідомлення-рішення.
Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Позивач фактично оскаржує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Сервіси для юристів