ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2016 року м. Київ К/800/61196/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року Служба автомобільних доріг (далі - САД) у Миколаївській області звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Миколаївській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення ревізії та визнати протиправною і скасувати вимогу від 30 жовтня 2013 року №14-06-14-14/7279.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 липня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДФІ в Миколаївській області, які полягають у проведенні позапланової виїзної ревізії САД у Миколаївській області, результати якої оформлені актом від 4 жовтня 2013 року № 14-24/50. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову повністю. При цьому суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині позову про визнання дій відповідача протиправними.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, САД у Миколаївській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати вказаний судовий акт та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2013 року, прийнятої за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого з Миколаївською прокуратурою, ДФІ в Миколаївській області доручено провести позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності САД у Миколаївській області. Результати перевірки оформлено актом від 4 жовтня 2013 року № 14-24/50 (далі - Акт ревізії).
В Акті ревізії серед іншого вказано, що між САД у Миколаївській області і ПП «Дорлідер» 18 листопада 2011 року було укладено договір підряду, за умовами якого останнє виконувало роботи з поточного ремонту автомобільної дороги Р-06 Ульянівка - Миколаїв. За наслідками ревізії, відповідач зробив висновок, що позивач неправомірно взяв до своїх розрахунків відстань транспортування асфальтобетонної суміші, виходячи із показників 224-255 км, замість затвердженої Держбудом України середньої відстані у 80 км. Невірне визначення вказаного показника вплинуло на визначення загальної вартості робіт за договором із ПП «Дорлідер» і потягло її завищення на 9 241 650 грн., що є втратами Державного бюджету України, оскільки фінансування робіт здійснювалось за державні кошти.
На підставі Акта ревізії 30 жовтня 2013 року ДФІ в Миколаївській області прийняла вимогу № 14-06-14-14/7279 (далі - Вимога № 14-06-14-14/7279), в якій відповідач вимагає від позивача:
- внести зміни до договору із ПП «Дорлідер» в частині зменшення загальної вартості передбачених договором робіт на суму 9 241 650 грн., шляхом укладення додаткового договору;
- розглянути питання про притягнення до матеріальної та/або дисциплінарної відповідальності посадових осіб, причетних до неправомірного завищення кошторисної вартості поточного ремонту автодороги;
- розглянути питання про притягнення до матеріальної та/або дисциплінарної відповідальності посадових осіб, причетних до затвердження проектно-кошторисної документації, в якій безпідставно завищено кошторисну вартість робіт.
Розглядаючи спір в частині позову про визнання протиправними дій, суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Для проведення ревізії ДФІ в Миколаївській області складено програму ревізії, погоджену з правоохоронним органом, який вилучив документи САД у Миколаївській області та ініціював перевірку діяльності позивача. Ревізію проведено за оригіналами документів об'єкта контролю в узгодженому між органом фінансового контролю та правоохоронним органом місці (приміщенні Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері) з повідомленням про це об'єкта контролю, у зв'язку з тим, що ці документи не знаходились у об'єкта контролю, а були долучені до матеріалів кримінального провадження.
Приймаючи рішення в частині задоволеного позову, суд першої інстанції виходив з того, що правоохоронними органами були вилучені документи у САД у Миколаївській області, а тому згідно з пунктом 2.9 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 (далі - Порядок взаємодії), посадові особи відповідача не мали права приступати до проведення ревізії, а могли бути залучені в установленому порядку до перевірки, що проводиться правоохоронним органом, лише як спеціалісти. Також у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що у цьому випадку відсутнє протиріччя між наявністю у відповідача ухвали суду про проведення ревізії, яка є обов'язковою для виконання, та обов'язком ДФІ в Миколаївській області відмовитись від її проведення на підставі вказаного пункту 2.9 Порядку взаємодії, оскільки виконання ухвали суду не може здійснюватись всупереч іншим нормативно-правовим актам.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДФІ в Миколаївській області провела ревізію з дотриманням вимог законодавства. Водночас, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ДФІ в Миколаївській області повинна була ігнорувати ухвалу суду з посиланням на положення законодавства про перешкоду проведенню ревізії, оскільки вони суперечать вищому законодавчому акту - Конституції України, стаття 124 якої передбачає обов'язковість судових рішень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції та виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині позову про скасування Вимоги № 14-06-14-14/7279 фактично не переглядалось в апеляційному порядку, а САД у Миколаївській області (позивач) у своїй касаційній скарзі просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у цій частині позову відмовлено, колегія суддів переглядає рішення судів попередніх інстанцій лише в частині позову про визнання протиправними дій відповідача.
Сервіси для юристів