ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 380/4259/20
адміністративне провадження № К/990/44724/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н. В., Нос С.П.) у справі №380/4259/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «К-Агроінвест Трейд» (далі також - позивач, ТОВ «К-Агроінвест Трейд», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 31' 942' 524,79 грн (за основним зобов`язанням - 25' 554' 019,83 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6' 388' 504,96 грн).
В обґрунтування позову зазначив, що позивач посилався на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема: наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» не відповідав вимогам законодавства, оскільки у ньому не зазначено фактичної підстави для проведення перевірки; крім того, інспектор прийшов на перевірку не за місцезнаходженням платника податку чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Щодо ж до викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу про нереальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач вважав їх безпідставними й такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, помилково зазначили про недослідження посадовими особами відповідача первинних документів під час проведення перевірки, оскільки це не відповідає фактичним обставинами цієї справи. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на помилковість і передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням вимог ПК України.
За наслідками повторного перегляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задовольнив.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем допущено грубі порушення порядку призначення та проведення перевірки, що тягнуть за собою протиправність прийнятого за наслідками такої перевірки рішення.
Здійснюючи висновок щодо відсутності підстав для проведення перевірки, суди вказали, що зміст наказу ГУ ДПС у Львівській області №323 від 16.09.2019 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» містить покликання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однак в ньому відсутні відомості про фактичні (конкретні) обставини, які стали підставою для проведення перевірки. Вказує, що наказ не містить відомостей чи хоча б покликання на те, що податковим органом отримано податкову інформацію (яку саме), що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, чи на те, що платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу (який саме). З аналізу спірного наказу неможливо встановити яка підстава для проведення перевірки так і фактичних податкових меж такої перевірки.
Щодо посилань відповідача на відкриті кримінальні провадження стосовно контрагентів позивача та на ухвали слідчих суддів у акті перевірки, то суди попередніх інстанцій їх відхилили, зазначивши, що вирок по будь-якому вказаному в акті кримінальному провадженню відсутній. Також суди зазначили про наявність постанови від 17 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження №32018140000000044, з підстав відсутності складу та події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах).
Суди також відхилили і доводи податкового органу на недобросовісність контрагентів позивача, вказавши про те, що відсутність у контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає реальної можливості виконання господарських операцій та не свідчить про нереальність виконання договору.
Відхиляючи доводи контролюючого органу та задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Поряд з цим, суди прийняли до уваги висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи, який ґрунтується на тому, що первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року №363.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, відповідач зазначає, що суди допустили порушення норм матеріального права та процесуального права, неправильно застосували норми ст. 134, ст. 44, ст. 185-187 ПК України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року (справа №520/2005/19), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 21 жовтня 2021 року (справа №802/1464/17-а), від 18 вересня 2018 року (справа №818/398/15), від 27 серпня 2019 року (справа №540/2077/18), від 20 листопада 2019 (справа №480/4006/18). Наголошує, що під час перевірки позивач не надавав в повному обсязі відповідні первинні документи, які попри це були враховані судами як докази під час вирішення цього спору.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача і, як наслідок, не здійснено дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів та не надано їм належної правової оцінки, чим допущено порушення норм процесуального законодавства.
У письмових поясненнях на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Сервіси для юристів