Постанова ВАСУ від 12.02.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/89957/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Крісталіст" (правонаступника відкритого акціонерного товариства «Елемент шість», далі - Товариство) та державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2а-1670/813/11

за позовом Товариства

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 № 0000022305/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 379 315 грн. та застосовано 94828,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано неправомірним та скасовано в частині зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 184 052 грн. та в частині зобов'язання позивача сплатити 94828,75 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що з огляду на дату оплат поставленого товару факт заявлення Товариством до повернення бюджетного відшкодування з ПДВ з терміном виникнення понад 1095 днів підтверджений лише у сумі 195 263 грн.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Товариство, у свою чергу, також звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю задовольнити позов, скасувавши оскаржувані судові рішення у відповідній частині. В обґрунтування касаційних вимог позивач зазначає, що право на заявлення бюджетного відшкодування в оспорюваній сумі виникло у Товариства лише після внесення змін до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ, однак вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались за лютий 2007 року, липень-вересень 2007 року, серпень 2010 року. Результати цієї перевірки висвітлено в акті від 05.01.2011 № 31/23-8/00222373.

За наслідками цієї перевірки ДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення з тих мотивів, що оспорювану суму ПДВ було заявлено до відшкодування після спливу 1095-денного строку з моменту виникнення права на таке відшкодування.

При цьому ДПІ послалася на підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що початок перебігу зазначеного строку для заявлення до відшкодування ПДВ визначений звітним періодом, в якому платником було здійснено сплату податку у ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Втім, на думку колегії Вищого адміністративного суду України, такий правовий висновок не має вирішального значення для розв'язання даного спору.

Так, на час виникнення спірних правовідносин порядок повернення надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.