ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/9582/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Крижопільському районі Вінницької області (далі - Управління) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Крижопільському районі Вінницької області про відшкодування витрат,
за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Крижопільському районі Вінницької області (далі - Фонд) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року,
В С Т А Н О В И ЛА:
У липні 2009 року Управління звернулося до суду з позовом про зобов'язання Фонду прийняти до заліку та відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 209880 грн 11 коп.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Фонд прийняти до заліку та відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з серпня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 154 192 грн 39 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами та вбачається з актів щомісячних звірок, за період з січня 2008 року по квітень 2009 року відділенням Фонду не прийнято до заліку: витрати понесені Управлінням на виплату щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 202761 грн 24 коп.; витрати на виплату пенсії ОСОБА_2, який отримав каліцтво в Молдовській РСР і переїхав на постійне місце проживання в Україну в розмірі 7138 грн 87 коп. За період з січня по липень 2008 року - сума адресної допомоги становить 53548 грн 87 коп., витрати на виплату пенсії - 2138 грн 85 коп., за період з серпня 2008 року по квітень 2009 року - сума адресної допомоги становить 149212 грн 37 коп., витрати на виплату пенсії - 5000 грн 02 коп.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, посилаючись на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року, №5-4/4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за №376/7697 (далі - Порядок), виходили з того, що Фондом протиправно не було прийнято до заліку суму 154 192 грн 39 коп. за період з серпня 2008 року по квітень 2009 року, а за період з січня 2008 року по липень 2008 року суди відмовили у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із тим, що Управлінням пропущено річний строк звернення до суду, встановлений статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Основи) пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є видами матеріального забезпечення, що надаються за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
В силу статті 6 Основ, статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пунктом 4 Порядку.
До вказаного переліку входять: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Оскільки витрати Управління на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», до вказаного переліку не входять, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування цих витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування.
Отже, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування за рахунок коштів Фонду державної адресної допомоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку.
Водночас суди правильно виходили з того, що витрати Управління, пов'язані з виплатою ОСОБА_2 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, включаючи щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Так, як встановлено судами ОСОБА_2 отримав каліцтво в Молдовській РСР і переїхав на постійне місце проживання в Україну.
13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Сервіси для юристів