ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27265/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013
у справі № 1570/2014/2012 Одеського окружного адміністративного суду
за позовом фізичної особи - підприємця (СПД) ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 03.02.2012 № 3163/К/17-209 про відмову у видачі СПД ОСОБА_4 свідоцтва платника єдиного податку; зобов'язано ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС видати СПД ОСОБА_4 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012 № 1212.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що 23.01.2012 СПД ОСОБА_4, звернулася до ДПІ із заявою по застосування спрощеної системи оподаткування та видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 за видами господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 з кодом КВЕД 52:48.2 - «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами (47.78), роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (47.77)».
Листом від 03.02.2012 № 3163/К/17-209 ДПІ з посланням на підпункт 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (ПК) позивачу відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Відповідно до пункту 291.2 ст. 291 ПК (у редакції Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI, який набрав чинності з 1 січня 2012 року) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 цієї статті).
Пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК в редакції Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI (редакція змінена згідно із Законом України від 24.05.2012 № 4834- VI, який набрав чинності з 1 липня 2012 року), встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Норми ПК не містять визначення понять «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння».
Згідно з пунктом 5.3 ст. 5 ПК терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами,
За визначенням пункту 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).
В пункті 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20.10.1999р., наведено визначення поняття «виріб з дорогоцінного металу» як будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
За змістом вказаних правових норм ювелірний виріб є видовим поняттям по відношенню до виробу із дорогоцінних металів, що дає підстави для висновку, що норми підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК поширюють свою заборону і на зазначені в ньому операції з ювелірними виробами. Враховуючи наведене, відмова ДПІ в задоволенні заяви позивача відповідала чинному як станом на дату звернення позивача із заявою, так і станом на 03.02.2012 (дата відповіді на заяву) законодавству, а тому є правомірною. В подальшому Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI (вступив в силу з 01.07.2012) підпункт 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК доповнено словами «крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння».
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Сервіси для юристів