ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 640/28080/21
адміністративне провадження № К/990/26234/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (суддя: Біленський О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГІС 2003" (далі - ТОВ "ІГІС 2003", позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2021 №0000029/7.8-19-01 та №0000030/7.8-19-01.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, скаржник наголошує, що суди не надали належної правової оцінки змісту відповіді уповноваженого органу Республіки Фінляндія, якою за результатами проведеної верифікації було прямо та однозначно підтверджено, що спірні товари відповідають вимогам преференційних правил походження з Європейського Союзу відповідно до Пан-євро-середземноморської Угоди та можуть вважатися фінськими преференційними товарами. Скаржник підкреслює, що після отримання результатів верифікації, які підтверджують походження товару, митний орган не наділений дискреційними повноваженнями на власний розсуд проводити додаткові перевірки або ігнорувати висновок країни експорту, посилаючись на формальні невідповідності документів, які не спростовують суть самого походження. На переконання Товариства, висновок іноземного органу про відсутність у експортера («Lihel Оу») статусу уповноваженого на момент складання первинних декларацій-інвойсів має суто формальний характер і не може нівелювати підтверджений факт преференційного походження самого товару, що є визначальним для надання тарифної пільги.
Окрім цього, скаржник вказує на ігнорування судами факту надання митному органу оригіналів сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, виданих компетентним органом країни експорту пізніше (з відміткою «ISSUED RETROSPECTIVELY») з метою усунення будь-яких сумнівів щодо походження продукції.
Підставами касаційного оскарження позивач визначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що під час розгляду цієї справи суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20. У зазначених рішеннях касаційний суд наголосив, що міжнародними договорами передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у разі отримання результатів верифікації, який не наділяє митницю повноваженнями діяти на власний розсуд або проводити додаткові перевірки, якщо компетентний орган країни експорту вже надав відповідь щодо походження товару.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини першої статті 45 Митного кодексу України (далі - МК України) та пунктів 31, 32(1) та 32(5) Доповнення І до Регіональної конвенції у системному зв`язку з положеннями Угоди про асоціацію, у контексті чого скаржник наголошує на необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо правових наслідків ситуації, коли за результатами верифікації компетентний орган іноземної держави підтверджує преференційне походження товару, проте одночасно зазначає про відсутність у експортера статусу уповноваженого на момент складання декларації-інвойсу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника та вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними, обґрунтованими та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Митний орган наголошує, що підставою для проведення документальної перевірки та подальшого винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували офіційні повідомлення уповноваженого органу Республіки Фінляндія (листи від 07.09.2020 № Н280/03.06.05.02/2020 та від 27.01.2021), якими було констатовано відсутність у іноземної компанії-відправника («Lihel Оу») статусу уповноваженого (затвердженого) експортера на момент складання декларацій про походження. Щодо надання позивачем сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, виданих пізніше (з відміткою «ISSUED RETROSPECTIVELY»), митниця зазначає, що ці документи не спростовують факту отримання тарифної преференції на підставі недостовірних відомостей, заявлених під час первинного митного оформлення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ІГІС 2003" з 23 грудня 2009 року зареєстровано як юридична особа (основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).
Товариство перебуває на податковому обліку у Головному управління ДПС у м. Києві (Оболонський р-н м. Києва), зареєстровано платником ПДВ з 11 лютого 2010 року та з 26 січня 2011 року взято на облік як суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності (облікова картка №100/2012/0004068, обліковий номер UA10036872320).
На підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 20 травня 2021 року № 142 було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "ІГІС 2003" щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати митних платежів, а також обґрунтованості надання тарифних преференцій за митними деклараціями. За результатами перевірки складено акт від 09 червня 2021 року №24/21/7.8-19-01/36872320, яким констатовано порушення позивачем:
- вимог ч. 1 ст. 16 Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністрування співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ч. 1 ст. 15 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністрування співробітництва" до Регіональної конвенції, ч. 1 ст. 257 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 920450,90 грн;
- вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 184090,19 грн.
Не погодившись із висновками акта перевірки, 14 червня 2021 року ТОВ "ІГІС 2003" подало відповідні заперечення, які, втім, листом Київської митниці від 23 червня 2021 року № 7.8-1/19/11/12634 були залишені без задоволення.
Надалі, 29 червня 2021 року, на підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000038/7.8-19-01 та № 0000039/7.8-19-01.
У порядку адміністративного оскарження Державна митна служба України рішенням від 03 вересня 2021 року № 08-1/10-06/13/8332 частково задовольнила скаргу ТОВ "ІГІС 2003", внаслідок чого суму грошового зобов`язання було зменшено та вказано на необхідність прийняття нових податкових повідомлень-рішень щодо митних декларацій від 02 липня 2019 року №UA100110/2019/176831 та від 21 жовтня 2019 року № UA101010/2019/804229.
На виконання зазначеного рішення, 09 вересня 2021 року Київською митницею Держмитслужби було винесено нові (оскаржувані) податкові повідомлення-рішення: № 0000029/7.8-19-01, яким позивачу донараховано ввізне мито у розмірі 183 565,09 грн, та № 0000030/7.8-19-01 про донарахування податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 36 713,02 грн.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Сервіси для юристів