Постанова ВАСУ від 11.08.2026 року у справі №400/1773/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 400/1773/25

адміністративне провадження № К/990/18078/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Яковлєва О.В., Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.) від 02 квітня 2026 року

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 24 лютого 2025 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (далі - Відділ охорони культурної спадщини), Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації (далі - Управління культури, національностей та релігій) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон", відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача привести пам`ятку архітектури місцевого значення "Житловий будинок ХІХ століття" на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві до належного стану шляхом проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що будинок на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 180-Мк) та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. ТОВ СП "Нібулон" як власник пам`ятки уклало 07 липня 2010 року з Управлінням культури, національностей та релігій охоронний договір № 1/2010, проте своєчасно не проводить ремонтно-реставраційних робіт цієї пам`ятки, яка перебуває у незадовільному стані (тріщини на стінах, вивітрювання кладки та руйнування штукатурного шару) та знаходиться під загрозою руйнації. Відділ охорони культурної спадщини та Управління культури, національностей та релігій Миколаївської ОВА не вжили заходів для примусового виконання ТОВ СП "Нібулон" своїх обов`язків за охоронним договором. Тривала бездіяльність та незвернення зазначених органів охорони культурної спадщини до суду з позовом до власника пам`ятки архітектури про зобов`язання здійснити ремонтно-реставраційні роботи дає Прокурору підстави для представництва інтересів держави у суді згідно зі статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).

3. Відповідач не визнав позов, у відзиві зазначав, що метою придбання ним двоповерхової будівлі на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві було будівництво офісного центру, що включало знесення будівлі та збереження і реставрацію виключно головного (чільного) фасаду. ТОВ СП "Нібулон" виконало можливі дії щодо проєктування та майбутнього будівництва сучасного офісного центру зі збереженням автентичності та реставрацією головного (чільного) фасаду пам`ятки архітектури місцевого значення, проте Відділ охорони культурної спадщини не погоджує містобудівне обґрунтування будівництва офісного центру. Покликаючись на збитки після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну і те, що Миколаїв знаходиться в зоні можливих бойових дій, на думку відповідача, проведення будь-яких відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт щодо будівлі на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві є недоцільним, небезпечним та передчасним. Також ТОВ СП "Нібулон" вважає, що позовна вимога Прокурора має загальний характер, не враховує технічних особливостей будівлі "Житловий будинок ХІХ століття" та реального стану, в якому перебуває зазначена пам`ятка. Крім того, Прокурор обрав неефективний спосіб захисту та пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки з моменту укладення охоронного договору (2010 рік) до 2020 року не цікавився відсутністю ремонтно-реставраційних робіт та доведенням пам`ятки до занедбаного стану; лише починаючи з 2020 року до відповідача почали надходити листи та звернення Відділу охорони культурної спадщини, а листом від 10 листопада 2021 року № 113/4 вказаний Відділ повідомив Прокурора про стан дотримання ТОВ СП "Нібулон" вимог пам`яткоохоронного законодавства. Також в 2020 році Відділ охорони культурної спадщини склав акти візуального обстеження пам`ятки та довідку за результатами постійного моніторингу, яку Прокурор долучив до позовної заяви.

4. Прокурор у відповіді на відзив вказував на те, що не пропустив строк звернення до суду, оскільки ТОВ СП "Нібулон" вчиняє триваюче правопорушення - пам`ятка архітектури місцевого значення перебуває у незадовільному стані та потребує проведення відновлювальних і ремонтно-реставраційних робіт, а зобов`язання відповідача привести пам`ятку до належного стану є ефективним способом судового захисту.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10 червня 2025 року задовольнив позов.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що позов Прокурора спрямований на забезпечення захисту об`єкта культурної спадщини, який знаходиться у незадовільному технічному стані з 2019 року, а ТОВ СП "Нібулон" з моменту набуття об`єкта у власність не вжило будь-яких заходів щодо утримання пам`ятки; режим воєнного стану не звільняє відповідача від обов`язку вживати заходи щодо збереження пам`ятки.

7. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 вересня 2025 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Прокурор оскаржив постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

9. Верховний Суд постановою від 27 січня 2026 року скасував постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2026 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

11. Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що відповідач розробив містобудівне та історико-містобудівне обґрунтування стосовно нового будівництва офісного центру на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві на місці пам`ятки архітектури місцевого значення зі збереженням її головного фасаду; зазначені містобудівні обґрунтування були погоджені органом охорони культурної спадщини Миколаївської обласної державної адміністрації та Державною службою з питань національної культурної спадщини; проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт потребує розроблення нової документації та отримання відповідних дозволів згідно з частиною першою статті 26 Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III). За відсутності погодження документації щодо спірної пам`ятки, як умови для проведення її консервації, реставрації або ремонту, суд не може зобов`язати відповідача як власника пам`ятки культурної спадщини виготовити відповідну документацію та обрати конкретний вид робіт, передбачений частиною першою статті 26 Закону № 1805-III.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

12. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року.

13. На обґрунтування касаційної скарги Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 1, 26, 27 Закону № 1805-III, статті 11 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1704-VI «Про будівельні норми» (далі - Закон № 1704-VI), Державних будівельних норм А.2.2-14:2016 «Склад та зміст науково-проєктної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування» (далі - ДБН А.2.2-14:2016), порушив положення статей 73, 76, частини четвертої статті 90 та статті 242 КАС України, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21 та від 06 серпня 2024 року у справі № 160/17086/23 (щодо обов`язку власника пам`ятки культурної спадщини, який не виконує зобов`язання за охоронним договором, провести ремонтно-реставраційні роботи), від 27 січня 2026 року у цій справі (стосовно необхідності утримання пам`ятки культурної спадщини незалежно від планів її власника щодо майбутньої реконструкції). Також скаржник просить Верховний Суд сформулювати висновок про застосування статті 26, частини першої статті 27 Закону № 1805-ІІІ у питанні можливості застосування визначеного частиною першою статті 27 цього Закону ефективного способу захисту інтересів держави шляхом зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини привести її до належного стану без конкретизації у позовних вимогах виду робіт зі збереження пам`ятки та без окремого зазначення про необхідність розроблення науково-проєктної документації.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неможливість зобов`язання власника привести пам`ятку архітектури до належного стану через існування розробленого у 2010 році містобудівного обґрунтування щодо будівництва офісного центру на місці пам`ятки, яке було лише вихідними даними для проєктування, а міська рада не ухвалювала рішення про його затвердження, тобто воно не було реалізоване та не є чинним, жодним чином не змінює правовий статус об`єкта як пам`ятки архітектури та не перешкоджає розробленню науково-проєктної документації.

Крім того, Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав значення рекомендаціям містобудівного обґрунтування щодо збереження лише головного фасаду пам`ятки, залишивши поза увагою, що охоронний договір від 07 липня 2010 року укладено щодо всієї будівлі, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18 квітня 2022 року № 143 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України внесено дані про будівлю в цілому, а наказ Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації від 23 червня 2010 року № 139, яким пам`яткою визначався лише головний фасад, скасовано наказом Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації від 17 березня 2025 року № 49-0. Тому, на думку Прокурора, статус пам`ятки та предмет її охорони не змінювалися з часу взяття на облік у 1997 році, а ТОВ СП "Нібулон" зобов`язувалося утримувати в належному стані всю будівлю.