ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2016 року м. Київ справа № 800/261/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Цуркана М.І. (головуючий), Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г., Сороки М.О., Черпіцької Л.Т.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_6,
представника позивача - ОСОБА_7,
представника відповідача - Белінської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,
у с т а н о в и л а:
28 квітня 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого адміністративного суду України позов до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), у якому, посилаючись на порушення відповідачем Конституції України, Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI), Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР) інших законів щодо підстав та порядку дисциплінарного провадження, просила визнати незаконним та скасувати рішення від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 у частині внесення подання про звільнення її з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги.
У письмових запереченнях ВРЮ зазначила, що оскаржуване рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами України, зокрема обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
Позивач позов підтримала. Усно та у письмових поясненнях просила звернути увагу на обґрунтованість її доводів з огляду на таке.
Особи, які звернулись до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) із заявами, зокрема, експерт Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація» ОСОБА_10, заступник Генерального прокурора ОСОБА_19, ОСОБА_17 і ОСОБА_11, не мали повноважень на такі звернення, а відтак порушена процедура прийняття оскаржуваного рішення і ця обставина повинна мати наслідком визнання його незаконним.
Також позивач зазначила, що фактично йдеться про порушення нею присяги судді при прийнятті рішень у трьох справах, в двох із яких вона була доповідачем, а в одній приймала участь у складі колегії суддів.
Зокрема, під її головуванням колегія суддів залишила без змін ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12
На момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_12 запобіжний захід вже змінено на домашній арешт, однак, у відсутність законодавчого регулювання подібної ситуації, колегія змушена була оцінювати законність попереднього рішення слідчого судді та дійшла висновку, що останній ухвалив його правильно.
Також під її головуванням колегією залишена без змін ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про тримання під вартою ОСОБА_13
Останній підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, що є особливо тяжким, має значний ступінь небезпеки, характеризувався застосуванням насильства, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя. Колегія суддів врахувала, що відносно ОСОБА_13 відсутні жодні стримуючі фактори, які б забезпечили виконання ним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту статті 177 КПК України, взяла до уваги минуле підозрюваного, зокрема те, що він був засуджений за вчинення злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя людини.
Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва за участі позивача також переглядалася ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про тримання під вартою ОСОБА_14
ОСОБА_14 підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України. Досудовим слідством встановлено, що він спільно з іншими особами 1 грудня 2013 року в період з 14 до 17 години на вулиці Банковій в місті Києві біля будівлі Адміністрації Президента України взяв активну участь у масових заворушеннях, які супроводжувались насильством над працівниками правоохоронних органів, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї, інших предметів, які використовувалися як зброя.
Під час затримання у нього вилучено металевий щит з рукоятками, ніж, пістолет, в магазині якого знаходились металеві кулі, пляшку з бензином, ганчір'я, порожні пляшки та інше. Підозрюваний чинив супротив працівникам правоохоронних органів, наніс їм тілесні ушкодження.
Сукупність наведених обставин врахована судом при оцінці законності постанови слідчого судді.
Також позивач вважає, що оскаржуваним рішенням ВРЮ підміняє собою судовий орган, оскільки вдалася до оцінки законності рішень, які набули статусу остаточних.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що ВРЮ правомірно прийняла оскаржуване рішення, оскільки зосередила увагу на обставинах, про які замовчує позивач.
Так, стосовно ініціаторів звернення до ТСК, то Генеральний прокурор є представником юридичної особи, а решта заявників діяли в своїх інтересах та інтересах інших осіб. Крім того, висновок ТСК є обов'язковим для розгляду ВРЮ.
У своєму акті ВРЮ не вдавалася до аналізу законності судових рішень, а оцінювала дії позивача при їх ухваленні, які кваліфіковано порушенням присяги.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши наявні у справі письмові докази, вирішивши питання за алгоритмом наведеним у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Сервіси для юристів